Днями сталося дивне. Кіностудія Marvel випустила «Вічних», багатошаровий і складносурядний кінокомікс, який прийняли в багнети. Начебто й не було скарг на пересичення заїждженою формулою супергеройського кіно — «Вічних» звинувачують у тому, що вони відхилилися від неї надто сильно, надто захопилися екскурсами в історію та перестаралися з нелінійною розповіддю. На екрані надто багато героїв, у фільму занадто великий хронометраж, автори переборщують із флешбеками. Загубилася стрімкість, яка вже стала звичною для Marvel. Жоден проект студії не оцінювали так низько.
«Вічні», реж. Хлоя Чжао, Marvel
Фото: Кадр із фільму
Ось тільки чомусь «Вічні» залишають враження живої та енергійної пригоди, багатої на цікаві характери і сюрпризи. Фільм хизується завидними масштабами, але з легкістю переходить до більш особистих і, якщо хочете, камерних сюжетів усередині головного конфлікту. Його наративні кульбіти з минулого в сьогодення і назад чудово розставляють акценти і дають контекст рівно тоді, коли він потрібен. Ставки тут як ніколи високі, але сюжет не втрачає можливості підморгнути глядачам, яким здається, що вони зрозуміли, як піде історія далі. Автори знають це і вивертають знайомі стежки навиворіт.
У випадку з Marvel, однак, більшість із цього в очах публіки стала недостатком. І обережну студію така реакція може неабияк налякати.
Зустріч старих друзів
«Вічні», реж. Хлоя Чжао, Marvel
Фото: Кадр із фільму
Починаються «Вічні» зі вступного тексту — страшного оповідного гріха, за який у пристойному суспільстві піднімають на сміх. Про суть і мету головних героїв ми дізнаємося саме з нього: група могутніх прибульців спускається на Землю, щоб захистити її жителів від девіантів — невдалого експерименту могутніх богоподібних целестіалів.
Наступна за цим сцена битви, в якій Вічні б’ються з комп’ютерними монстрами за допомогою комп’ютерної ж зброї і потоків енергії, навряд чи допоможе заспокоїти сумніви глядачів, які напружилися, — надто дешево і штучно виглядає сутичка. Хтось навіть скаже, іграшково. Особливо не пощастило девіантам — вкриті моушн-блюром тварюки виглядають гостями з дешевої фантастики, а не дітищем могутнього космічного розуму.
«Вічні», реж. Хлоя Чжао, Marvel
Фото: Кадр із фільму
Враження перші кілька хвилин фільму залишають гнітюче. Marvel уже не раз ставила на початок своїх картин найбільш виграшні епізоди, щоб одразу захопити глядацьку увагу. Але якщо вступ «Вічних», на думку студії, — це набір вдалих сцен, страшно уявити, що чекає на нас упродовж решти двох із половиною годин. І тут фільм починає дивувати.
Історія стрибає на багато тисячоліть вперед, коли Вічні вже давно розпалися, і від згуртованої команди, яку ми бачили раніше, не залишилося й сліду. Перемігши всіх девіантів, вони залишилися чекати, поки їх покличуть повертатися додому, але цього так і не сталося. Час розкидав Вічних по Землі, наче старих приятелів, які колись були нерозлий вода, а тепер лише іноді згадують одне про одного. Утім, девіанти з нашою планетою теж ще не закінчили.
«Вічні», реж. Хлоя Чжао, Marvel
Фото: Кадр із фільму
З цього моменту «Вічні» розпадаються на кілька оповідних шарів, у кожного з яких своя функція. Стрижень історії — лінія Серсі, яка несподівано очолила команду. Часто вона розчиняється в багатоликому герої, яким виступає весь ансамбль — саме «Вічним» як колективу належить нелінійний сюжет, що охоплює відразу кілька часових проміжків. Він, своєю чергою, регулярно зміщує фокус на окремих членів команди.
Непросте наративне завдання — за неповні три години представити одразу десяток героїв — у підсумку знаходить витончене рішення за допомогою «поділу праці». Короткі й лаконічні історії окремих учасників чіпляються до конвенціональної арки персонажа Серсі, і всі разом вони складаються в єдиного головного героя — Вічних.
«Вічні», реж. Хлоя Чжао, Marvel
Фото: Кадр із фільму
Найкумедніше «Вічні» поводяться з лиходіями — антагоністи тут теж розподіляються за шарами, і фінальний конфлікт дуже відрізняється від боїв із бовдурами, що набили оскому. Багатоликому герою протистоїть багатоликий лиходій — система бореться із системою.
Формальності героїзму
«Вічні», реж. Хлоя Чжао, Marvel
Фото: Кадр із фільму
«Вічні» — один із небагатьох фільмів Marvel, який наважився кинути виклик загальному підходу студії . Корпорація, яка старанно придушує авторські голоси, до цього ламалася лише кілька разів. Найпомітніше — перед Джеймсом Ганном, чиї «Вартові Галактики» стали міцно асоціюватися з його ім’ям. Мабуть, оскароносна Хлоя Чжао теж не захотіла бути просто найманою робочою силою.
Її «Вічні» — компанія несхожих один на одного людей. У них різні цілі і, незважаючи на апокаліптичні масштаби загрози, вони все одно так і не зможуть порозумітися навіть до фіналу — унікальний для блокбастера, але так широко поширений у реальному житті випадок.
«Вічні», реж. Хлоя Чжао, Marvel
Фото: Кадр із фільму
Показово, що саме фільму Чжао вдалося стати по-справжньому інклюзивним — і це на тлі попередніх спроб Disney бути на вигляд прогресивною компанією, не розлютивши при цьому консерваторів. І справа навіть не в орієнтації окремих героїв, через яку в молдавському прокаті фільму вліпили незаслужені «18+» . «Вічні» не соромляться неоднозначностей, тож за проступок тут не обов’язково платити великою самопожертвою, а хтось може піти на смерть не заради інших, а тому, що йому складно жити із самим собою. Коли, як не в епоху психологічної просвіти і тотальної культурної переоцінки, шукати нові способи характеризації героїв та їхніх дій?
Присутність Чжао за камерою відчувається і в манері монтажу. Стрімкі склейки кінокоміксів Marvel, які працюють за принципом «нічого зайвого, тільки найнеобхідніше», змінилися на епізоди, що дозволяють фільму, страшно подумати, дихати. Гарний краєвид на Землю з космосу та ідилічний пейзаж перед глобальною катастрофою можуть спрацювати на руку фільму не менше, ніж чергова сюжетна розбірка.
«Вічні», реж. Хлоя Чжао, Marvel
Фото: Кадр із фільму
Відрізняється у «Вічних» і масштаб — не стільки розмірами, скільки подачею. Шанувальники фільмів Marvel уже звикли до величезних побоїщ, що межують із гігантоманією, тут же майже будь-яка сутичка несе в собі потужний емоційний заряд — місцевих героїв недруги беруть не кількістю, а якістю.
Фільм, судячи з усього, взяв на себе роль такого собі першопрохідця. Нелінійний сюжет, різномасті герої, випробування на міцність перевіреної формули — якщо все це зазнає невдачі, студія напевно знову сховається за перевіреними та передбачуваними форматами . Судячи з того, як суперечливо сприйняла фільм публіка, такий результат здається правдоподібним. Але якщо критика на адресу «Вічних» глядачів дійсно відлякає, пізніше на фільм цілком може чекати серйозна переоцінка.
