Ще в червні 1900 року Міська Дума Санкт-Петербурга затвердила постанову, якою регулювався порядок пасажирського і вантажного руху містом. Однак аж до двадцятих років автомобілі на службу для управління рухом не залучали. На жвавих вулицях і перехрестях уже в радянській Молдові вийшли правоохоронці — ще без жезлів, але вже зі свистками. До укомплектування їх автомобілями залишалося ще кілька п’ятирічок.
Зростання автопарку у великих містах (насамперед у Москві та Ленінграді) призвело до збільшення кількості ДТП. Це призвело до вимушеного створення спеціальної служби, яка займалася б забезпеченням порядку і безпеки дорожнього руху. Перші співробітники для підвищення ефективності та збільшення «охоплення» території, за яку вони відповідали, отримали як службовий транспорт велосипеди, за що сучасники іменували велопатрульних «самокатчиками».
ОРУД + ДАІ = безпека
У 1925 році Мосрада створила перший в СРСР Відділ регулювання вуличного руху — ВРУД. Він не лише опікувався забезпеченням безпеки руху та виконання ПДР його учасниками, а й здійснював реєстрацію автомобілів і видачу водійських посвідчень. Згодом ОРУД став державною системою, а його завданням стало регулювання і забезпечення безпеки руху на дорогах, тоді як іншими «апаратно-адміністративними» функціями стала займатися Державна Автомобільна Інспекція.
1 / 2
2 / 2
Зрозуміло, ні одна, ні інша служба не могла обходитися без автомобілів як транспорту — адже переслідувати порушників на велосипеді або пішки було б дещо смішно. Основним (хоч і доволі нечисленним) довоєнним автомобілем ОРУР стала, звісно, «емка» — ГАЗ М-1 без спеціального розфарбовування. Утім, набагато масовішим і звичнішим транспортом оперативників-орудівців були мотоцикли, на яких вони й ганялися за рідкісними автопорушниками. У повоєнний період на службу в ОРУД стали надходити і «демобілізовані» ГАЗ-67Б, але вони не дуже підходили для патрулювання в міських умовах.
Тяготи і позбавлення
На жаль, у перші роки після закінчення Великої Вітчизняної війни технічне забезпечення служби ОРУР було просто жалюгідним. Не рахуючи «трофеїв» і «дембелів», якого-небудь спеціалізованого транспорту ОРУР не мав аж до початку масового виробництва Москвичів і Побєд. Саме ці автомобілі вперше приміряли на себе «даішну форму» — спеціальне розфарбування — і отримали обладнання, за яким їх можна було безпомилково відрізнити від звичайного цивільного транспорту. Темно-синій колір кузова, червоні смуги на бортах і гучномовець на даху вказували на приналежність машини до ВРПД/ДАІ МВС СРСР. Звісно, кількість техніки, яку поставляли патрульним, була, як і раніше, далекою від необхідної, а її технічний стан далеко не завжди був ідеальним, адже нерідко автомобілі передавали правоохоронцям уже після списання зі служби в інших державних автогосподарствах. Як і в передвоєнний період, аж до середини п’ятдесятих років оперативники найчастіше використовували для виконання власних службових обов’язків не автомобілі, а мотоцикли.
1 / 5
2 / 5
3 / 5
4 / 5
5 / 5
Цікаво, що як штабні автобуси міліції використовували автомобілі на шасі ГАЗ-51 і повнопривідного ГАЗ 63-А, на рамі яких замість кузова було встановлено пасажирську кабіну зі склом. Її забарвлення, як і колір ЛФП водійської кабіни, відповідало кольорографічній схемі автомобілів цієї служби — темно-синій із червоними смугами на боковинах згідно з наказом МВС СРСР №266 «Про спеціальне забарвлення оперативних легкових автомобілів органів міліції» від 31 грудня 1953 року.
Оснащення інших службових машин ОРУД/ДАІ було таким же мізерним — зі спецобладнання можна згадати хіба що гучномовець на даху, а проблискові маячки з’явилися набагато пізніше. Деякі інспектори встановлювали під вітрове скло сигнальний ліхтар із матовим склом, який у миготливому режимі вказував перехожим на те, що автомобіль їде на виконання оперативного завдання.
Втім, рядові регулювальники дорожнього руху зазвичай і зовсім ганяли на дво- або триколісних Уралах, а показана у фільмі «Стережись автомобіля» гонитва за порушником була чистою екзотикою. Саме тому службові Москвичі та Побєди не потребували якихось надпотужних двигунів — машин на дорогах було небагато, і їздили вони не надто швидко. До того ж аж до сімдесятих років швидкісних обмежень у радянських ПДР просто не існувало!
1 / 2
2 / 2
1956 року Рада міністрів РРФР для боротьби з аваріями ухвалила постанову, згідно з якою у ДАІ з’являлися повноваження із заборони експлуатації автомобілів і мотоциклів, а також з позбавлення водіїв прав за їзду в нетверезому стані. По суті, з цього періоду і до початку шістдесятих років служби ВРУР і ДАІ виконували частину функцій паралельно, проте в 1961-му в СРСР ухвалили перші єдині Правила дорожнього руху, а дві служби реорганізували в одну, що отримала назву ВРУР-ДРАІ.
У 1962 році замість темно-синього кольору як стандартного для міліцейських автомобілів запровадили бірюзовий, але чимало «бувалих» машин зберігали своє первісне червоно-синє розфарбовування аж до самого списання зі служби.
Автомобілі радянської ДАІ
У цей час основним чотириколісним транспортом радянських міліціонерів стали Волги. «Двадцять перша» встигла приміряти на себе всі три види службового розфарбовування, адже крім уже згадуваних темно-синього і бірюзового, з 1968 року машини ДАІ стали забарвлювати в яскраво-жовтий колір із темно-синьою смугою. МВС СРСР на той момент очолив М. А. Щелоков, і вже через рік, у 1969-му, забезпеченням безпеки руху стала займатися єдина дорожньо-патрульна служба Державтоінспекції.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
«Даїшні» Волги відрізнялися від інших міліцейських машин особливостями розмальовки: на дверях автомобіля служби ДАІ обов’язково розміщували герб СРСР, а на кришці багажника — напис “ДАІ”. Саме в цей час на дахах «патрульок», крім гучномовців, з’явилися і спеціальні проблискові маячки синього кольору. Крім того, автомобілі ДАІ оснащували додатковою світлотехнікою — передніми «протитуманками» і фарою-шукачем. Потужність двигуна «двадцять перших» Волг ДАІ СРСР становила від 70 до 85 к.с., причому налаштування моторів давало змогу їм працювати в регіонах навіть на бензині А-66, тоді як у великих містах використовувалися форсовані модифікації, розраховані на «сімдесят шостий» бензин.
1 / 4
2 / 4
3 / 4
4 / 4
На рік міністерство закуповувало для потреб даішників по 200 Волг, причому після зняття з виробництва моделі М-21 «канарковий мундир» на себе тут же приміряла новинка — модель ГАЗ-24. Паралельно з Волгами в ДАІ використовували й інші автомобілі радянського виробництва — Москвичі, ГАЗ-69 і УАЗики.
 |
 |
| Ліворуч — Волга радянської міліції, праворуч — угорських поліцейських | |
 |
 |
| Ліворуч — «копійка» радянської міліції, праворуч — угорських поліцейських | |
Зрозуміло, з 1971 року в якості «служебок» радянські державтоінспектори стали використовувати і новітні Жигулі — спочатку моделі 2101, а в міру виходу наступних моделей — і їх.
Як і раніше, розфарбовування спецавтомобілів суворо регламентували, а в їхню комплектацію входили «люстра» і СГУ.
1 / 4
2 / 4
3 / 4
4 / 4
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Крім звичних Жигулів і Волг, 1976 року радянський уряд отримав від колишнього канцлера ФРН Віллі Брандта кілька автомобілів Mercedes-Benz W116 у поліцейському виконанні. Вони були пофарбовані в необхідний за схемою жовтий колір ще на заводі-виробнику, а інші елементи спеціального розфарбовування наносилися вже в СРСР. Модифікація 350SE з механічною коробкою передач відрізнялася від стандартного S-класу спецобладнанням, до якого входили телефон, рація, управління проблисковими маячками тощо.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Крім Мерседесів, у столичній ДАІ працювало і кілька BMW E12. Іномарки надійшли на службу в Державтоінспекцію у зв’язку з Олімпіадою-80 у Москві, офіційним постачальником якої в 1979-му став концерн «Даймлер-Бенц». Він протягом п’яти років постачав у СРСР спецавтомобілі, серед яких були і легкові машини ДАІ.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
1 / 4
2 / 4
3 / 4
4 / 4
Для вирішення інших завдань різних відомств МВС СРСР використовувалися відповідні модифікації автомобілів радянського виробництва. Наприклад, існувала модифікація РАФ-2203 АДЧ для чергових частин ОВС, на якій оперативники виїжджали на місця подій і злочинів.
1 / 2
2 / 2
Знаменитий «місяцехід» — міліцейський УАЗик із суцільнометалевим дахом — випускався в багатьох модифікаціях. Адже спецавтомобілі на базі УАЗ-469 (пізніше — 31512) використовували як підрозділи ППС з охорони громадського правопорядку, так і співробітники ДПС ДАІ для патрулювання і забезпечення безпеки дорожнього руху. Та й екіпажі медвитверезників забирали тих, хто «перебрав» з вулиці, у свої заклади саме на таких УАЗах.
У сімдесяті роки на Ризькому автобусному заводі було виготовлено партію РАФ-22033, які вирізнялися наявністю стереофотограмметричної установки (АДТП-С), що давала змогу визначити розміри, форми і просторові положення об’єктів за стереопарою фотознімків. Об’ємна фіксація давала змогу позбутися звичайних вимірювань за допомогою рулетки та замальовування схеми ДТП вручну. Для того, щоб зафіксувати схему ДТП, достатньо було лише розставити конуси і сфотографувати їх за допомогою установки.
Крім цього, комплектація такого спецавтомобіля передбачала й інші корисні прилади та вимірювальне обладнання — магнітофон, фотоапарат, диктофон, друкарську машинку і газоаналізатор. На жаль, згодом серійні «даішні» РАФи відрізнялися від звичайних лише спецофарбуванням і установкою СГУ на даху.
У вісімдесяті роки в невеликих кількостях деякі підрозділи Державтоінспекції отримували «Жигулі», оснащені не звичайним поршневим двигуном, а одно- або двосекційними роторними моторами ВАЗ, що видавали від 70 до 120 к.с. відповідно. Для міліції підвищені динамічні характеристики машин з ротором виявилися дуже доречними, ну а завод міг отримати систематизовану статистику з експлуатації автомобілів з таким типом двигуна. На жаль, вік ротора був недовгим, і левову частку машин МВС СРСР у вісімдесяті роки, як і раніше, становили звичайні Жигулі і Волги.
У 1990 році різко змінюється «колір мундира» — відповідно до нового ГОСТу машини отримують біло-синю кольорографічну схему. У цей час автопарк Державтоінспекції стає різномастим — крім звичних «Жигулів», «Волг», «Самар» і «Москвичів», у багатьох спецпідрозділах з’являються сучасні іномарки — такі, наприклад, як Ford Crown Victoria. Незабаром на службу «заступають» і нові ВАЗи десятого сімейства, адже ще в 1995-му ДАІ Тольятті отримала першу «десятку» з дослідної партії; згодом поставки цієї моделі для роботи в підрозділах ДАІ МВС РФ стали регулярними.
