Тенденції автомобілебудування в кожній окремо взятій країні зумовлені безліччю чинників, починаючи від ландшафту місцевості і закінчуючи менталітетом громадян. Скажімо, братам Додж були не відомі гірські серпантини, а Енцо Феррарі не думав про експлуатацію своїх автомобілів у зимовий час.
Коротенько про суть епохи і звичаїв
Америка з давніх часів заслужено носить звання найавтомобільнішої країни, що анітрохи не дивно з їхніми величезними відстанями, чудовими прямими дорогами і дешевим бензином. Тому конструктори при створенні своїх дітищ приділяли мало уваги економічності та керованості, зате комфорт і динамічні показники були завжди в фаворі. Американцям потрібні були машини, які могли швидко їх переміщати в просторі по прямій з точки А в точку В, і те, що автовиробники дали їм на стику 60-х і 70-х років, найкраще задовольняло цим вимогам.
Йтиметься про розквіт американського автопрому, про еру маслкарів (muscle cars — дослівно «м’язисті автомобілі») — великих за мірками решти світу дорожніх машинах, в які встановлювали просто жахливі за розмірами двигуни. І поки європейські інженери ламали голови над полегшенням ваги, поліпшенням ергономіки і керованості, американці брали абсолютно звичайний серійний автомобіль, викидали з нього невеликий (літра 4) шестициліндровий мотор і ставили замість нього величезний V8. 7 літрів вистачить? Так! Але давайте 7.5 про всяк випадок встановимо, раптом кому-небудь мало буде. Щоб ти розумів підхід до моторобудування, я нагадаю: V8 об’ємом 5.7 літра називався Small Block, тобто МАЛЕНЬКИЙ блок.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
На фото: Pontiac Catalina
Як усе починалося
Уперше термін «маслкар» було застосовано 1964 року щодо середньорозмірного Pontiac Tempest, який після встановлення двигуна об’ємом 389 куб. дюймів (6.4 л) був перейменований у Pontiac GTO. Було заявлено, що до 60 миль на годину (96 км/год) автомобіль розганяється за 7 секунд. Видатний результат для 1964 року! Існує версія, що головний інженер компанії Pontiac Джон Делореан (так-так, той самий, який пізніше створить знаменитий за фільмом «Назад у бубутнє» DeLorean) вибрав саме таку назву моделі, щоб познущатися з босів Ferrari, від чиєї 250 GTO, випущеної двома роками раніше, божеволіла вся Європа.
На фото: Pontiac GTO
Звісно, ідея засунути у звичайний автомобіль потужніший двигун була абсолютно не нова для Америки, де дрег-рейсинг у цей час уже щосили набирав обертів і ставав неймовірно популярним серед молодого покоління. Ця сама молодь являла собою величезний пласт цільової аудиторії для автогігантів Детройта, тому бум маслкарів був просто вирішений, враховуючи, що бензин коштував сущі центи, екологія нікого не хвилювала, а покупці хотіли їздити швидко.
1 / 10
2 / 10
3 / 10
4 / 10
5 / 10
6 / 10
7 / 10
8 / 10
9 / 10
10 / 10
На фото: Pontiac GTO
У Європі підхід до швидкісних автомобілів був зовсім іншим: преміальні марки створювали преміальні моделі для багатих, а часом дуже багатих людей. Середньостатистичному американцеві заокеанські спорткари були просто не по кишені, і в Детройті це дуже добре розуміли.
Хтось колись сказав: «Гоночна історія почалася з моменту випуску другого автомобіля». Машини, які перемагають у змаганнях, подобалися всім, і ця ідея не могла вислизнути від маркетологів усього світу. «У суботу переміг, у понеділок продав» — цей девіз описує всю суть маслкарів з точки зору їхніх виробників.
На фото: Mercury Cyclone Daytona 500
Саме тому випуск дорожніх машин був нерозривно пов’язаний із двома спортивними дисциплінами: перегонами стокових автомобілів і дрег-рейсингом. У 1947 році було засновано NASCAR (National Association for Stock Car Auto Racing), а в 1951-му — NHRA (National Hot Rod Association), які згодом стали найпотужнішим плацдармом для просування продуктів Великої Трійки. Крім того, поява журналів Hot Rod Magazine і Motor Trend підстьобнула ще сильніше і без того впевнено зростаючий інтерес публіки до швидких автомобілів.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
На фото: Ford Torino NASCAR і його цивільна версія
Велика Битва Моторів
Багато автоісториків вважають, що прабатьком усіх маслкарів став Oldsmobile 88, який побачив світ у 1949 році. Цей автомобіль ввібрав у себе всю суть хот-роддингу: легкий кузов, стрімкий силует і принципово новий V8 Rocket під капотом. Цей двигун був першим в Америці верхньоклапанним V8 з високою компресією, роботи над яким почалися в General Motors ще до Другої світової війни.
На фото: Oldsmobile 88 1950 р.
Конкуренти не спали, і 1951 року світ побачив воістину революційну першу генерацію Hemi від Chrysler із напівсферичними камерами згоряння. Перша генерація двигуна називалася FirePower, з 1951 року їх встановлювали на такі моделі Chrysler як Saratoga, New Yorker і Imperial. Сама назва Hemi на той момент не використовувалася, але саме FirePower за своєю суттю є першим поколінням «напівсферичних» моторів.
А в 1955 Chevrolet випустив свій Small Block — мотор настільки вдалий, що більшість закладених у нього ідей залишаються на конвеєрі досі. Звісно, кількість кінських сил під капотом і перемоги на перегонових треках сприяли продажам серійних автомобілів, але зі зростанням конкуренції маркетологи вступили в гру, і рекламні кампанії вивели ідею потужних машин на принципово інший рівень.
У 50-х підхід до автомобілебудування в Детройті був дуже простим: «Більше означає краще». Обсяги моторів зростали з кожним роком, щоб задовольняти потребу публіки в динамічних характеристиках на належному рівні, проте чимало клієнтів готові були платити гроші за щось більше, тому практично всі автовиробники пропонували широкий спектр опцій для збільшення віддачі своїх моторів. Більшість із них надходили в продаж, вже будучи випробуваними на перегонових треках, а наявність у заводських каталогах можливостей для досягнення більшої потужності завжди чудово мотивувала клієнта на покупку.
