Літо невблаганно закінчується, на горизонті дедалі виразніше маячить вересень, і ми сподіваємося, що ваша відпустка пройшла краще, ніж у персонажів фільмів з нашої сьогоднішньої добірки. Згадуємо моторошні історії про те, як відпочинок може обернутися справжнім кошмаром.
«Я знаю, що ви зробили минулого літа», 1997
«Я знаю, що ви зробили минулого літа», 1997
Фото: кадр із фільму
Цей фільм 1997 року поклав початок цілій серії молодіжних слешерів, сама назва якої стала у своєму роді культовою. Відзначаючи закінчення школи, група молодих хлопців і дівчат збиває на машині чоловіка, а потім, прагнучи приховати скоєне, вони викидають тіло в море. Через рік хлопці починають отримувати дивні послання, з яких стає зрозуміло, що хтось зловісний в курсі того, що сталося минулого літа. І за студентами починається справжнісіньке полювання. Картину з цілком очевидних причин активно порівнювали з «Криком», і порівняння ці скоріше виявлялися на користь останнього. Водночас критики справедливо вказували на непогано прописаних персонажів, постійно присутнє відчуття напруги та непередбачувані сюжетні повороти. А для такого невибагливого жанру, як слешер, цього часто виявляється цілком достатньо.
«П’ятниця, 13-те», 1980
«П’ятниця, 13-те», 1980
Фото: кадр із фільму
Той випадок, коли зібране буквально на коліні жанрове кіно зі сміховинним бюджетом раптово виявляється одним із головних хітів десятиліття і назавжди закріплює за собою важливе місце в історії кінематографа як такого. Зародилася франшиза 1980 року з виходом однойменного фільму, в якому інфернального вигляду мужик у хокейній масці та озброєний мачете винищує невдалих гостей табору «Кришталеве озеро», де колись кухарем працювала його мати. Надалі франшиза обросла величезною кількістю сиквелів, приквелів, спін-оффів та інших відгалужень, незмінним залишався тільки той самий лиходій Джейсон, який перетворював безтурботний літній відпочинок на криваве місиво, за яким було до тремтіння в колінах захопливо спостерігати.
«Будинок воскових фігур», 2005
«Будинок воскових фігур», 2005
Фото: кадр із фільму
Чотири хлопці та дві дівчини їдуть на матч року з американського футболу, але в дорозі їхня машина ламається, тож молодим людям доводиться шукати допомоги в глухому містечку Амброуз, де вони забрідають у фантасмагоричний будинок воскових фігур. Де раптом помічають у вікні обличчя в дивній масці… На цьому безтурботний відпочинок закінчується, а починається гра на виживання. Варто зазначити, що цей фільм — ремейк картини 1933 року, осучаснений під стандарти молодіжних слешерів. Як влучно зауважив критик газети The Washington Post, «Дім воскових фігур» буквально втілює собою поняття guilty pleasure, але водночас дає шанувальникам хорорів саме те, що вони хочуть від улюбленого жанру. А більшого й не потрібно.
«Щелепи», 1975
«Щелепи», 1975
Фото: кадр із фільму
Режисерський дебют Стівена Спілберга вийшов настільки вражаючим, що багато експертів всерйоз називають вихід «Щелеп» переломним моментом в історії кіно. До появи «Зоряних воєн» «Щелепи» був найкасовішим фільмом усіх часів, отримав три «Оскари» і зібрав абсолютно божевільні на ті часи півмільярда доларів у прокаті. Але головне — заклав основу жанру так званих літніх блокбастерів. Ту основу, на якій Голлівуд працює і донині. Те, що фільм оповідає про полювання на жахливу акулу-людожера, ви, ймовірно, знаєте і так. Тож замість переказу сюжету ось вам цікавий факт: зроблену для зйомок механічну модель акули на майданчику прозвали «Брюс», при цьому механізм постійно клинило, і хижак нібито впадав у ступор. Цю обставину згодом обіграли творці мультфільму «У пошуках Немо», де білу акулу теж звуть Брюс і вона теж поводиться не цілком адекватно.
«Сплячий табір», 1983
«Сплячий табір», 1983
Фото: кадр із фільму
Ще один слешер 1980-х, випущений у період розквіту жанру. За сюжетом дівчинка Анжела, яка перенесла важку психологічну травму, та її двоюрідний брат Ріккі вирушають до літнього табору — на озеро, де загинули батько і брат Анджели. Там дівчинка стає предметом злих жартів і розіграшів з боку однолітків, а також знущань з боку дорослих. Але незабаром усі ті, хто завдавав Анджелі страждань, починають гинути від рук таємничого вбивці. Що відрізняє «Сплячий табір» від багатьох інших представників жанру — тут грають переважно реальні підлітки, а не дорослі актори, яких видають за неповнолітніх. Особливо критики відзначили «творчий» підхід вбивці, через який те, що відбувається на екрані, сприймається менш монотонно. Окремої розмови заслуговує і викривальний твіст у кінцівці. Спойлерити не будемо, краще жахніться самостійно.
«Руїни», 2008
«Руїни», 2008
Фото: кадр із фільму
Розповідь про те, як четверо юних американців вирушають у мексиканські джунглі оглянути стародавню піраміду індіанців майя, але зрештою натрапляють на не цілком доброзичливо налаштоване місцеве плем’я, а трохи згодом стикаються з мерзенними рослинами-вбивцями, яким узагалі байдуже, кого пожирати. Хеппі-енду нещасним туристам, зрозуміло, чекати не доводиться. Цікаво, що це — перший некомедійний проект, у якому виконавчим продюсером виступив Бен Стіллер. Щоправда, жодного впливу геніального коміка у фільмі не відчувається. Від тотальної пересічності те, що відбувається, рятує нехарактерний для хорорів сеттинг, у якому краса природи сплітається з природною ж жорстокістю, а також схильність авторів покладатися насамперед на тонкий і вивірений психологічний вплив, а не літри крові та шматки м’яса по всьому екрану.
«Хатина в лісі», 2011
«Хатина в лісі», 2011
Фото: кадр із фільму
Фільм жахів, який у буквальному сенсі деконструює сам жанр хорору — при цьому з величезними дозами чорного гумору і зламом четвертої стіни. Розповідати, про що це кіно, означає позбавити вас задоволення оцінити всю його красу самостійно. «Хатина в лісі» навмисно відходить від загальних місць слешерів, ніби намагаючись стати збіркою найбожевільніших ідей, які тільки можуть спасти на думку сценаристу фільмів жахів. Дивлячись це кіно, дуже жваво уявляєш собі, як веселилися автори, прописуючи сцену за сценою і немов змагаючись, хто хитрішим способом зламає звичну жанрову канву. Відсилання тут відсилають до інших відсилань, персонажі поводяться настільки по-ідіотськи, наскільки це в принципі можливо (але так і задумано), про жодну мінімальну серйозність чи реалістичність не йдеться навіть. І це прекрасно.
«Забійні канікули», 2010
«Забійні канікули», 2010
Фото: кадр із фільму
