Компанія Хенде віднесла i40 до бізнес-класу. Сміливе, навіть зухвале рішення збільшило, швидше, не престижність цього автомобіля, а вартість його ремонту. Тому що тепер тут є деякі деталі, які йому належить мати за рангом, — наприклад, алюмінієві важелі підвісок. Або електронне стоянкове гальмо. Начебто непогано: не такий уже й великий зараз вибір у цьому сегменті і в ціновому діапазоні мільйон-півтора. А що вийшло на ділі, ми спробуємо розібратися.
Трохи історії
Тут розповідати майже нічого, машина ще не накопичила великої кількості рестайлінгів (був лише один) і не має якусь дивовижну власну історію життя. Обійдемося парою фактів, які здаються нам цікавими.
Слід зазначити, що дизайн автомобіля розробляв Томас Бюркле, відомий тим, що будучи головним дизайнером BMW, доклав руку до вигляду автомобілів третьої та шостої серій. Його першою роботою в Hyundai став Genesis, показаний у 2006 році. Пан Бюркле в одному з інтерв’ю 2012 року заявив, що Хенде працюватиме над тим, щоб робити максимально багаті комплектації своїх автомобілів. Тоді ж він говорив про відмову від надто дешевих матеріалів і розвиток якраз преміального сегмента.
Може здатися дивним, але дебютував i40 у кузові універсал. Вперше рендер (комп’ютерне 3D-зображення) моделі публіка побачила в лютому 2011 року, а вже в березні був представлений передсерійний універсал Hyundai i40 Wagon. Трохи пізніше, в січні 2012 року, відбулася презентація седана. Заяви Бюркле про хорошу комплектацію навіть у «базі» не виявилися простим струсом повітря: електронне стоянкове гальмо, сім подушок безпеки, опція утримання автомобіля Auto Hold і ще багато всього, чого не буває в «порожніх» комплектаціях «європейців», Хьонде пропонував у будь-якому варіанті i40.
У Молдові ці автомобілі доступні з бензиновими моторами 1,6 літра (136 к.с.) і 2 літри (150 к.с.), а також із дизельним агрегатом об’ємом 1,7 літра (141 к.с.). З першим мотором пропонують тільки механічну шестиступінчасту коробку передач, з другим можна вибирати між «механікою» і «автоматом», а на дизельний i40 встановлюють семиступінчасту роботизовану коробку з подвійним зчепленням. Ми сьогодні будемо дивитися машину з дволітровим бензиновим мотором і АКПП. Машина практично нова — її пробіг становить лише тисячу кілометрів, тому деякі знахідки стають ще цікавішими.
Двигун
Скажемо одразу: хорошу статистику, яка б про щось говорила, зібрати щодо цієї моделі доволі важко — не так давно на наших дорогах з’явився i40. До того ж більша частина машин ще перебуває на гарантії, і їхні власники вважають за краще обслуговувати свої автомобілі в офіційних дилерів. Проте в автосервісі цей момент вважають хорошою рекомендацією: у моторів немає очевидних слабких місць, які потребують втручання на перших тисячах пробігу. Тим же, хто бажає в майбутньому (або вже зараз) проводити ТО самостійно, розповімо про деякі особливості необхідних робіт. Почнемо за традицією: із заміни мастила.
Як і більшість інших виробників, Хьонде пропонує міняти масло кожні 15 тисяч кілометрів, а за важких умов експлуатації — раз на 7,5 тисяч. Для виконання цієї роботи доведеться знайти яму або підйомник: по-перше, треба буде злити масло, а по-друге, фільтр теж доведеться відкручувати знизу. Якщо вас лякає наявність захисту картера, то страхи необґрунтовані, варто лише знайти на ньому пластикові заглушки, як все стає зрозумілим. Найбільша закриває доступ до фільтра. Однією стороною він майже торкається картера, тому можливо, що відкрутити його відразу буде важко. Тим більше, що до нього ще треба дотягнутися. Вартість фільтра — близько 200-300 лів, і буде краще купити нову шайбу-прокладку під зливну пробку (якщо знайдете її в продажу). Найчастіше дилери заливають у мотор Shell Helix Ultra 5W-40, але на смак і колір усі масла різні. Отже, ми вже засунули брудною рукою в кишеню 700 лів, які врятували від жадібних фахівців СТО. Спробуємо збільшити цю суму. Можна замінити повітряний фільтр. Навіть не доведеться шукати по всьому гаражу викрутку: відкидаємо засувки кришки, витягуємо старий фільтр і ставимо новий. Все, у нас є ще двісті лів. Продовжуємо економити далі: поміняємо свічки. Спочатку знімаємо кожух двигуна. Жодних болтів або саморізів не шукаємо, просто тягнемо його нагору. На кожній свічці стоїть котушка, яку треба від’єднати. Тут одна хитрість: потрібно одночасно потягнути язичок стопора і натиснути на фіксатор. Залишається викрутити болт, що утримує котушку
1 / 4
2 / 4
3 / 4
4 / 4
Єдине, на що фахівці закликають звернути підвищену увагу, це на бруд і пил. Перш ніж викручувати свічку, краще очистити колодязі, бо потрапляння сторонніх часток у циліндри — не до добра. Останнє, що можна за бажання зробити самому — замінити ремінь навісного обладнання. Він один на всіх, його ціна стартує від 400 лів. На перший погляд, до ременя підібратися важко (місця і справді замало), але механізм регулювання натягу ременя розташований зручно, вгорі, просто поруч із генератором. Якщо все вийшло, то ваші статки зросли ще на 500 лів.
Привід розподільних валів здійснюється ланцюгом, самому його міняти, думаю, не варто. Заміна в сервісі обійдеться в 10-12 тисяч лів. Газорозподільний механізм дволітрових моторів (на відміну від двигунів 1,6 літра) оснащений гідрокомпенсаторами, тому регулювання клапанів не потрібне. На цьому капот просимо вважати закритим і піднімаємо машину на підйомнику.
Ходова частина і трансмісія
Почнемо з трансмісії. Відклична кампанія, пов’язана з косяками семиступінчастого «робота», вже проводилася. Тому про нього говорити навіть не будемо. Те, як працює АКПП, ми докладніше подивимося під час пробної поїздки. Поки що достатньо того, що ця коробка працює. Звичайно, хоча б раз на сто тисяч у ній непогано було б міняти трансмісійну рідину (яку ми звикли називати маслом). Сто тисяч — це крайній термін, навіть занадто: виробник радить 90, але ті, хто цю процедуру проходив, схиляються до думки, що навіть 90 тисяч — це занадто великий пробіг і оптимальний термін — кожні 70-80 тисяч. Втім, багато що залежить від умов експлуатації автомобіля. Головне розуміти, що навіть «необслуговувана» коробка цього самого обслуговування потребує. Вибір мастила — справа смаку (об’єм — 7,1 літра, але зазвичай вистачає 5 літрів, повністю злити мастило дуже важко), а робота обійдеться в 2 500 лів. А тепер перейдемо до найцікавішого — до ходової частини. На перший погляд, все традиційно і знайомо: передня підвіска — МакФерсон зі стабілізатором поперечної стійкості, задня — багатоважільна, також зі стабілізатором.
Однак важелі тут стоять алюмінієві, причому кульові опори в передніх важелях — запресовані, тому по розуму їх доведеться міняти в зборі. Один такий оригінальний важіль коштуватиме від дев’яти тисяч, а його заміна — 1 200. Тобто заміна двох важелів у зборі обійдеться щонайменше тисяч у 20. Аналог, який, якщо чесно, невідомо, скільки прослужить, можна купити дешевше — тисяч за п’ять. Зате стійку стабілізатора можна поміняти за копійки — всього 500 лів. І коштує оригінальна лів 600-700. Щоправда, міняти їх часто не доводиться, що, звичайно ж, добре. Задня «багатоважільна» теж має алюмінієві важелі. Вона доволі живуча, хоча скажімо, забігаючи наперед, вельми жорстка. Відзначимо ще один позитивний момент: «розвальні» сайлентблоки в важелях можна перепресувати, обійдеться ця робота в 2 500 лів за штуку. І це вийде дешевше, ніж міняти весь важіль.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Ну а що ж тут із гальмами? Диски «по колу» — це добре. Але якщо із заміною передніх колодок впорається будь-хто, у кого є хоча б невеликий досвід, домкрат і ключ на 14, то із заміною задніх колодок все не так просто. Причина тому — електронне стоянкове гальмо. Використовуючи тільки наполегливість і гу фізичну силу, можна зламати і поршні, і супорти, але замінити колодки не вийде. Розводити поршні треба за допомогою сканера, використовуючи роз’єм OBD. Навіть у неофіційному СТО за це візьмуть від 1 500 лів. Технічно обдарованим людям натякнемо: розвести поршні можна підключенням моторчика до джерела живлення 12 В. Якщо ж ви себе відносите більше до сильних, ніж до обдарованих, то експериментів краще не ставити.
Кузов і салон
Давайте спочатку трохи покатаємося за кермом i40. Постараюся бути чесним (іноді це не так просто): мені, загалом, байдуже, що кажуть колеги про свої відчуття від водіння цього автомобіля. Наведу тут суб’єктивну думку: мені сподобалося їздити на цій машині.
Багато хто вважає її далекою від ідеалу, але ідеал — він на те й ідеал, недосяжний і у всіх різний. Підвіска, звісно, жорсткувата, купини цей бізнес-клас чудово передає на «п’яту точку», але зате в машини, яка за повного навантаження важить трохи більше двох тонн, зберігається непогана керованість. Хід задньої підвіски міг би бути і соліднішим, але що є — те є. Робота «автомата» залишає двоїсте враження: під час неквапливого розгону він дуже непоганий, але якщо виникає бажання піддати газу, доведеться пережити кілька відчутних стусанів, від яких, за великим рахунком, стрімко швидкість все одно не зросте. i40 передбачає неквапливу їзду, і навіть дволітровий мотор не робить із сімейного автомобіля жодної подоби спорткара. За розміреного стилю водіння він дуже і дуже хороший: перебудовуватися зі смуги в смугу можна доволі енергійно, мотора для спокійної поїздки більш ніж вистачає. Ну і давайте дивитися правді в очі: до Camry або Mondeo цей Хенде все-таки не доріс, хоча його і намагаються показати бізнес-класом. Якщо навіть бути великодушним і визнати в ньому такий, то він де в чому може з ними змагатися, хоча б за рівнем оснащення в будь-яких комплектаціях. Але в цьому разі i40 зазнає повного фіаско зі своїм аж ніяк не видатним силовим агрегатом: для нього два літри — це стеля, для конкурентів у цій ніші — відправна точка. До водійського місця претензій під час поїздки не виникло: посадка зручна, органи управління, прилади — все на своєму місці. Але т
