«Карроцерія Турінг» відома у вузьких колах автомобільних ентузіастів своїми спортивними автомобілями, побудованими на базі багатьох відомих європейських марок. Одним із найзнаменитіших автомобілів, що вийшли з воріт фабрики в передмісті Мілана, стала знаменита Alfa Romeo Disco Volante, яку згодом успішно відродили вже у 21 столітті.
1952 — Alfa Romeo Touring C52 Disco Volante
Кінець 1951 року увігнав багатьох фанатів гоночної команди Alfa Romeo в траур — фірма офіційно оголосила про закриття гоночної програми. Однак розформований відділ гоночних автомобілів і невелику виробничу базу було залишено: на її площах збирали експериментальні шасі. У 1952 році саме там спільно з кузовним ательє Touring було побудовано машину, яка згодом увійшла в історію як один із найнезвичайніших європейських проектів 50-х років минулого століття.
Спортивний автомобіль з відкритим кузовом мав краплеподібний кузов, який майже не мав стиків і швів, а що вражало вразливих глядачів найбільше — не мав колісних арок. У ті роки тема НЛО була надзвичайно популярна, і в пресі постійно повідомлялося про помічені літаючі тарілки. Не дивно, що журналісти майже одразу нарекли автомобіль Disco Volante (що в перекладі з італійської і означає «літаюча тарілка»).
Кузовщики ательє Touring створили дуже обтічний кузов, і врахували не тільки обтічність фронтальної частини машини, а й розподіл потоку повітря по корпусу автомобіля. На випробуваннях Disco Volante, оснащена 2-літровим рядним 4-циліндровим двигуном з алюмінієвих сплавів з двома горизонтальними двокамерними карбюраторами Weber, що має потужність 158 к.с., розігналася на автодромі в Монці до швидкості в 220 км/год.
1 / 6
2 / 6
3 / 6
4 / 6
5 / 6
6 / 6
Фото: Alfa Romeo 1900 C52 Disco Volante Spider (1359) 1952 року
В основі конструкції автомобіля — фірмова для ательє Touring технологія виробництва кузовів Superleggera: просторова рама виготовлена з тонких сталевих т, на які навішували зовнішні алюмінієві панелі кузова, виколочені вручну за дерев’яними моделями. До рами кузова кріпилися незалежна передня підвіска на подвійних поперечних важелях і нерозрізний задній міст, підвішений на листових напівеліптичних ресорах, запозичених від Alfa Romeo 1900. Спеціально для моделі були створені тангентні багатоспицеві диски і барабанні алюмінієві гальма з розвиненим ребрами, щоб запобігти їхньому перегріванню.
Після тестів автомобіль доставили в Ле-Ман, однак він так і не взяв участі в легендарних перегонах. У 1953 році на потужностях заводу було побудовано ще 4 «Літаючі Тарілки». Три автомобілі мали новий рядний 6-циліндровий двигун робочим об’ємом 2955 кубічних сантиметрів, забезпечений трьома двокамерними карбюраторами Weber. Згодом усі машини отримали рядні «шістки» збільшеного до 3,5 літра робочого об’єму. Значно змінився і дизайн машини: один зі спайдерів призначався для гірських перегонів, тож мав менш широкий корпус, для покращення маневреності машини на вузьких гірських перевалах. Ще один «Disco Volante» отримав жорсткий дах, що сприятливо позначилося на загальній аеродинаміці автомобіля, на якому аргентинський гонщик Хуан-Мануель Фанхіо, що згодом встиг попрацювати у перегоновій команді Mercedes з Уленхаутом, та дав благословення Гораціо Пагані на створення власного суперкара, переміг на Гран-прі Мерано. Однак це була єдина велика перемога команди на перегонах — здебільшого «Літаючі Тарілки» не домагалися значних успіхів у змаганнях і часто фінішували лише в середині пелетону. По суті своїй, «Disco Volante» були створені не гоночними болідами, а, скоріше, випробувальним стендом, на якому обкатувалися нові експериментальні двигуни італійської марки, які, потім успішно використовувалися на інших автомобілях.
2012 — Touring Superleggera Alfa Romeo Disco Volante
На честь 50-річного ювілею моделі фахівці відродженого ательє «Touring» зважилися на відтворення видатного автомобіля в сучасній його інтерпретації. Прототип, пофарбований у насичений червоний колір, був представлений на Женевському автосалоні 2012 року. Спочатку, в компанії не планували створення дрібносерійного виробництва Disco Volante, але, прислухавшись до прохань клієнтів, вже за рік було показано серійну машину, що відрізнялася від попередника адаптованою для доріг передньою і задньою світлотехнікою, а також злегка зміненими бамперами, новим заднім дифузором і наконечниками вихлопних т. За словами П’єро Манкарді, директора фірми Carrozzeria Touring Superleggera, велика частина деталей корпусу машини була змінена, при цьому загальний стиль і пропорції збереглися максимально близько до прототипу.
Для побудови власної Disco Volante фахівці з Touring зажадають купе Alfa Romeo 8C Competizione, побудоване обмеженою партією в 500 автомобілів за ціною понад 200 000 євро кожна. До речі, ціну на кожну з восьми випущених Disco Volante в ательє не називають, обмежуючись тим, що все залежить від гаманця і бажання замовника. Кожен з автомобілів буде пофарбований у власний унікальний колір. Довжина Disco Volante становить 4,6 метра, а ширина перевищує 2 метри. У підсумку машина виходить дещо довшою, ширшою і нижчою, ніж її донор. Кузовщики Touring знімають з алюмінієвої тчастої рами зовнішні вуглепластикові панелі оригінальної моделі, замінюючи їх новими, виколоченими вручну з алюмінієвих сплавів за дерев’яними моделями. Задні арки, задній бампер і кришка багажника виконані з одного цільного шматка алюмінію, без застосування будь-якого зварювання. Ручне формування — єдиний спосіб створення деталей такого формату, адже відштампувати таку деталь просто неможливо через складність поверхні. На кожну машину йде чотири тисячі годин копіткої ручної праці, а процес розробки індивідуально побудованої машини триває ще 10 тисяч годин. Усі роботи з розробки інженери ведуть у середовищі автоматизованого CAD-проєктування, що дає їм змогу зробити за кілька годин те, що раніше могло тривати кілька місяців, включно зі створенням пластилінового натурного макета. Віртуально проходить машина і загальні випробування. Омологація проводиться за допомогою спеціальної програми-симулятора, яка обкатує модель з параметрами автомобіля в заданих режимах, а також проводиться обов’язковий краш-тест. У салоні — оздоблення шкірою особливої вичинки за технологією, що з’явилася у В’єтнамі в 70-х роках. Зараз у світі існує лише одне місце, де 26 жінок, які володіють цією технікою, сплітають безліч різнокольорових смужок шкіри в один візерунок. Клієнт може вибрати малюнок візерунка, який буде зарезервований виключно за ним. Крім шкіри унікального малюнка салон «Літаючої Тарілки» оздоблено полірованим алюмінієм, який фрезерується вручну, і лакованим вуглепластиком. Зрозуміло, до стандартного оснащення автомобіля входять і електроприводи бічних стекол і дзеркал заднього виду, і кондиціонер, і потужна аудіосистема з вбудованою навігацією.
Під капотом суперкара ховається повністю алюмінієва V-подібна «вісімка» від Maserati об’ємом 4,7 літра, з «сухим» картером і безпосереднім уприскуванням палива. Вона розвиває 450 к.с. і 480 Нм крутильного моменту, який передається на задні колеса за допомогою роботизованої 6-ступінчастої преселективної коробки передач із двома зчепленнями, керувати якою водій може за допомогою підрульових пелюсток. Грамотно реалізувати крутний момент від двигуна допомагає і самоблокувальний диференціал підвищеного тертя між задніми колесами. Все це допомагає італійському суперкару розганятися з місця до паспортної «сотні» лише за 4,2 секунди, при цьому максимальна швидкість досягає позначки в 292 км/год.
2016 — Touring Superleggera Alfa Romeo Disco Volante Spyder
Через три роки після прем’єри серійного купе Disco Volante, ательє Touring Superleggera на Женевському автосалоні представило модифікацію в кузові родстер. Як і купе, Disco Volante Spyder буде випущено обмеженою партією в 7 автомобілів, а для побудови доведеться пожертвувати рідкісним родстером Alfa Romeo 8C Spyder. Кожна з машин, як і раніше купе, отримає пофарбований в індивідуальний колір кузов, виконаний з виколочених вручну алюмінієвих панелей. Головна відмінність від попередньої версії — дві знімні вуглепластикові панелі даху, які важать по 3,5 кілограма кожна, і легко ховаються в окремі ніші в багажному відсіку.
