Передбачаю посмішки, наповнені сарказмом більше, ніж каталітичний нейтралізатор керамічними компонентами і дорогоцінними металами. Ах, перше квітня, нікому не вірю! Ну вже ні. Усе, про що піде мова нижче — серйозно, як обличчя Стівена Сігала. Тому давайте розбиратися, як правильно заправляти автомобіль, з якого боку вставати до колонки АЗС, як вставляти заправний пістолет і як будувати стосунки із заправниками.
Навіщо їхати на АЗС?
Машина, як відомо, не розкіш, а засіб пересування. Розкіш — це повний бак бензину. Дивлячись у сумні очі кредитних Солярисів і Каптюрів, я розумію, що їм відчуття повного бака практично невідоме. І все ж навіть їхні власники іноді (в день зарплати) заїжджають на заправку. Отже, як зрозуміти, що пора на заправку?
Ознака перша: показання рівня палива. Якщо його стрілка (або кількість паличок-ділень) наближається до нуля, бензин закінчується. Далеко не кожен автолюбитель може точно зрозуміти, скільки бензину в літрах залишилося в баку (особливо якщо йдеться якраз таки про «палички»). Але в багатьох сучасних автомобілях є чудовий девайс — бортовий комп’ютер. Він може показати не залишок палива в літрах, а ту відстань у кілометрах, на скільки його вистачить. І якщо там написано «50 км», то це не означає, що шляхом читання мантр цей бензин можна розтягнути на 150. Так, резерв, звісно, є. Але на ньому краще не їздити.
Ознака друга: загорілася сигнальна лампа рівня палива. Це вже погана ознака. Може вистачити кілометрів на 50 по трасі, може — на п’ять по місту в заторах. І якщо поруч немає заправки, то все погано.
Ознака третя: машина заглухла. Якщо при цьому горить лампочка, то бензин точно скінчився. Зовсім. І це вже дуже погано: по-перше, зараз доведеться десь цей бензин шукати, а по-друге, це шкодить бензонасосу інжекторних автомобілів. І все через те, що бензонасос стоїть просто всередині бака, він занурений у бензин і ним же охолоджується. Якщо бензину немає, то насос гріється більше, ніж потрібно, що знижує його ресурс. До речі, з цієї ж причини не варто їздити «на лампочці», літрів десять у баку має бути завжди.
Що лити будемо?
Перш ніж заїжджати на заправку, послухайте звук двигуна автомобіля. Якщо мотор відчутно і наполегливо торохтить, то він, найімовірніше, дизельний. У цьому разі заправляти його потрібно тільки дизпаливом (соляркою, тобто). Про солярку ми поговоримо окремо — сьогодні мова піде в основному про бензин.
Багато хто задається питанням, який лити бензин: Нормаль-80, Регуляр-92, Преміум-95 або Супер-98. Ті, хто пам’ятає 80-й (і навіть 76-й) бензин, наших порад не потребує: ці люди ще знають, для чого на бензонасосі Москвича лежала мокра ганчірка і як з одноразової запальнички зробити клапан голки поплавкової камери карбюратора.
З іншими бензинами все складніше. Можна, звісно, переписати кілька статей з Вікіпедії про бензин, але ми цього робити не будемо. Сьогодні — час лайфхаків, тому ось вам лайфхак номер один: марка рекомендованого бензину вказана в інструкції з експлуатації вашого автомобіля! Так-так, все так і є, можете перевірити.
Якщо ця книжечка вже загублена в первозданному запечатаному вигляді, то ось лайфхак номер два: відкрийте люк бензобака і подивіться на його внутрішній бік — там зазвичай теж зазначають застосовуваний бензин. Отже, припустимо, ви з’ясували, що в бензобак вашої машини потрібно лити АІ-95. І тут постає найважливіше питання: як це зробити правильно?
Коли проїхати на АЗС?
Не всі знають, що на АЗС потрібно заїжджати правильно. Річ у тім, що у переважної більшості сучасних автомобілів бак один і заливна горловина теж одна (так-так, власники УАЗиків, посміхайтеся). Відповідно, до колонки потрібно під’їхати правильним боком — тим, де є люк бензобака. І тут теж багато хто не може (а ще частіше не хоче) зробити це як належить. Добре, ось лайфхак номер три: на покажчику рівня палива є піктограма у вигляді колонки АЗС. Ось з якого боку у неї намальований шланг, з того боку у вас і лючок бензобака.
Все набагато гірше, коли до заправки під’їжджає професійний баран. Той, хто чудово знає, де у нього бензобак, але не хоче стояти в черзі і нахабно ломиться назустріч схемі руху територією АЗС. Він, бачте, поспішає. Таких автовласників не любить ніхто, в пеклі вони будуть вічно міняти свічки на опозитних Субару разом з «обочечниками» і «другорядниками». На жаль, вставши проти потоку і завадивши іншим, вони зазвичай псують собі тільки карму, а не обличчя.
Ну, гаразд. Припустімо, у вас у машині народжує дружина, вам треба заправитися якнайшвидше, а вільний тільки протилежний бік колонки. Що робити? У більшості випадків довжини шланга цілком достатньо, щоб протягнути його позаду автомобіля і заправитися без особливих проблем. Робити так теж небажано, та й не на всіх АЗС таке дозволяють, але якщо дуже потрібно, то можна.
Отже, ми вже з’ясували, як визначити необхідність заправки і як під’їхати до колонки. Тепер будемо вчитися відкривати лючок бензобака.
Про що говорить лючок
Є два традиційні способи відчинення лючка: кнопкою з салону і просто натисканням на лючок. Якщо ви машину щойно викрали і не знаєте, як відчинити люк саме на цьому автомобілі, то це справжня біда. Спробуйте спочатку натиснути на нього рукою — якщо не відкривається, то доведеться шукати кнопку.
Тепер розглянемо ситуацію трохи складнішу: зима, мороз, і люк примерз. Що робити? Варіантів два. Перший — відколупувати. Другий — шукати альтернативний спосіб. На деяких автомобілях є можливість відкриття бензобака з багажника. Для цього там з боку лючка передбачено рукоятку, пов’язану із замком товстою волосінню або чимось на зразок неї. Якщо потягнути за ручку і одночасно спробувати розхитати люк, то він відкриється. До речі, цей самий спосіб використовується і в разі відсутності реакції на натискання кнопки (наприклад, у разі несправності проводки, актуатора або самої кнопки).
Як не дивно, люк потрібен не тільки для того, щоб закрити пробку з горловиною. У нього є ще кілька функцій: на лючок можна повісити відкручену пробку горловини і навіть визначити, чи перефарбовували автомобіль (іноді таке можливо). Як люк дає змогу це зробити? Все дуже просто: часто за ним підбирають фарбу для відновлення ЛФП, а для цього його знімають і віддають фахівцям з підбору фарби. Чим це знання корисне?
Припустимо, ви зібралися купувати вживаний автомобіль. Подивіться на болти лючка (якщо вони є): якщо на них видно сліди контакту з викруткою, то його точно знімали. А роблять це лише для підбору фарби, що має насторожити. Це, до речі, вже четвертий лайфхак.
Що робити з пробкою бензобака?
Пробку бензобака, ясна річ, потрібно відкрутити. Як я вже говорив, найкраще її вставити в спеціальне місце, часто передбачене на зворотному боці лючка. І в жодному разі її не слід класти на кришку багажника автомобіля. По-перше, її можна там забути, а по-друге, з неї обов’язково натече бензин на метал вашого автомобіля. Тому якщо я бачу, що заправник викручує кришку і намагається покласти мені її на багажник, я починаю на нього кричати. Спочатку — ввічливо.
До речі, кришка має запобігати крадіжці бензину з вашого автомобіля. Не секрет, що бензин у нас все-таки іноді зливають. Я, наприклад, якось років десять тому спробував використовувати кришку з кодовим замком. І її сперли разом із бензином. Прикро досі. Якщо її у вас ще не вкрали, то настійно рекомендую її іноді просушувати, а в мороз обробляти якою-небудь рідиною для розморожування: злодіям, якщо вони захочуть, вона не завадить, а ось вам у разі замерзання з нею доведеться потанцювати.
Як залити бензин?
Здавалося б: вставляй пістолет і лий! А ось і ні.
По-перше, беремо потрібний пістолет (тобто, з потрібним бензином). Тепер так, вставляємо його в горловину і ллємо. Скільки — питання занадто інтимне. Але загальні рекомендації все ж є. І їх дві: не лити занадто мало і не лити занадто багато.
Перша порада стосується більш-менш свіжих машин: електроніка не завжди правильно оцінює маленькі обсяги пального, і датчик рівня починає божеволіти. Таке цілком може бути знайоме, наприклад, власникам нових Дастерів. Ну а друга порада — для тих, хто ллє під горловину: навіщо? Дуже рідко, але все ж таки буває, що таке не до вподоби тому самому датчику рівня, та й бензином простіше капнути на фарбу біля лючка, що користі ЛФП не приносить.
Отже, ллємо бензин і дивимося на лічильник літрів/лів. Іноді виникають суперечки: міряти літрами чи лями? Заправитися на тисячу чи 30 літрів? Якщо чесно, не розумію сенс суперечок. Може, у вас є якісь думки з цього приводу?
Найголовніше — правильно витягнути пістолет із бака. Скільки ним не тряси, кілька крапель з нього все одно стечуть на машину. Тут головне — не поспішати і акуратно злити всі залишки зі шланга в бак. Дозволю собі вставити фразу мого друга, в яку він вклав, мабуть, результати багаторічних спостережень: «Правильно струшений шланг дає економію в 7 г палива на кожні 8 769 кг заправки». Не ручаюся за достовірність розрахунків, але тут головне, щоб ці сім грамів потрапили в бак, а не на ЛФП.
Заправник: друг чи ворог?
Останнім часом у нас семимильними кроками почав зростати культ заправників. Зрозуміло, що будь-якій мережі АЗС хочеться залучити клієнтів, а сервіс для багатьох виявляється хорошою приманкою. Чим хороші і чим погані заправники? Ну, по-перше, часто виникають суперечки: чи давати їм на чай. Тут я нічого радити не можу — все залежить від вашої щедрості, зацікавленості в їхніх послугах, настрою і наявності дрібниці.
А ось друге питання куди більш суттєве. Якось так історично склалося, що всі ми не завжди впевнені в якості молдавського бензину. Одна справа, коли заправляєшся довгий час на перевіреній АЗС великої мережі. А якщо вона ще й не франшизна (що, взагалі-то, рідкість), то взагалі краса. Але якщо вам довелося заливати бензин десь на трасі на дуже каламутній заправці, то побоювання з приводу якості палива цілком обґрунтовані. І в цьому випадку я все ж іноді користуюся власною рукою: якщо на неї хоча б трохи капнути бензином, то можна звернути увагу на таке.
Бензин, якщо він хороший, випаровується повністю, після нього не повинно залишитися жодних жирних слідів. Якщо є хоч найменший натяк на слід жиру після випаровування, то заправку краще відкласти до наступної АЗС: на цій, можливо, не надто заморочуються зі зберіганням палива, і ємності з-під солярки використовують для зберігання бензину. Ну або навпаки. Одним словом, ризик є. Але ось визначити його часто неможливо, якщо всі маніпуляції проводить заправник. Тож цілком імовірно, що іноді є сенс забруднити руки самому. Зрозуміло, до перевірених АЗС поруч із будинком це не стосується.
Що ще потрібно пам’ятати під час заправки?
Тут усе просто: не світимо в бак запальничкою, не залишаємо в горловині заправний пістолет і не намагаємося з ним виїхати, не забуваємо розплатитися за бензин. На касі посміхаємося (бажано, але не обов’язково), а тому, хто лізе без черги, не посміхаємося, а дивимося на нього похмуро і осудливо (теж не обов’язково), допомагаємо дамам за кермом, уважно рахуємо літри та лі й не даємо себе обрахувати. Навіть сьогодні — першого квітня, в День дурня.
