У сучасному світі автозаводи випускають нові моделі із завидною регулярністю, а оновлюють їх і того частіше. Тільки-но ти купив нову машину і радісний покинув на ній автосалон — як через півроку виходить у продаж версія «рестайл»: тут фари осучаснили, там спойлер додали… Дивишся на свою — і вже здається, що це мотлох. Багато хто в подібних ситуаціях намагається омолодити свої автомобілі, встановлюючи деталі від оновлених версій. Однак із власниками класичних автомобілів найчастіше відбувається прямо протилежна історія — вони намагаються знайти старішу деталь, ціннішу з історичної точки зору. Так і з цією «двушкою» 1981 року випуску, яка стараннями свого власника стала виглядати на 7 років старшою і раритетнішою.
Без сумнівів, але насилу
Любов до «вантажного» варіанту «копійки» у Михайла зародилася ще в дитинстві — така машина була у його батька. Зараз, коли доопрацювання радянської «класики» перебуває на піку популярності, гідно складених автомобілів зустрічається досить багато. Але здебільшого це все-таки ВАЗ-2101, а «двушка» — модель набагато рідкісніша і тому цінніша. З огляду на всі ці факти, на момент купівлі першого авто у Михайла сумнівів із вибором не було — тільки вона. Тим паче, що й коштів на машину тоді було зовсім небагато, а хотілося побудувати щось, що привертатиме погляди, — щось незвичне і дуже стильне.
Складнощі виникли вже на стадії купівлі: виявилося, що гідних екземплярів «двушки» Жигулів вдень з вогнем не знайдеш. Трапляються рідко і часто дуже далеко. Міша вже мало не полетів до Курська за однією такою машиною, але вчасно одумався: все-таки проїхати назад 1 000 км на щойно купленому авто 1981 року випуску з незрозуміло якою історією — захід для авантюристів, який має всі шанси закінчитися без хепі-енду. Хороші машини зазвичай мешкають у гаражах у дідусів, а ті з такою штукою, як Інтернет, не особливо ладнають, тому й оголошень про продаж їхніх машин немає. Міша навіть проїхався по селах, але нічого гідного не зустрів.
Однак здаватися було не можна. Той, хто шукає, завжди знайде. Михайло знайшов у Ростові Великому. Товариський продавець докладно розповів про машину — було видно, що любив її і плекав. «Двійка» виявилася цілком живою: днище частенько обробляли різними складами проти іржі, тому воно відмінно збереглося, але, тим не менш, іржа була присутня на кузові — буквально на всіх деталях. У випадку з «класикою» лікувати подібні проблеми можна тільки одним шляхом — повне розбирання, відновлення і перефарбування. Що, власне, і було зроблено.
1 / 7
2 / 7
3 / 7
4 / 7
5 / 7
6 / 7
7 / 7
Зробити старе ще старшим
Те, що було реально відновити, відновили, те, що ні — замінили на нові деталі. Збирати машину було вирішено відразу в стилістиці випуску 1974 року. Це особливий фетиш і водночас захопливий квест. З одного боку, володіючи таким рідкісним екземпляром, ти отримуєш повагу з боку обізнаних людей, з іншого — існують великі складнощі з пошуком деталей. Вони не менш рідкісні, зустрічаються переважно у віддалених регіонах, а те, що можна купити в Москві, коштує непомірних грошей — тут продавці вже розкусили моду на «класику» Жигулів і гнуть ціни втридорога. Все-таки автомобілі, незважаючи на тираж, уже не настільки поширені і з кожним роком стають тільки ціннішими. Зимові реагенти, а також програма утилізації роблять свою справу. Багато хто здає свої автомобілі в обмін на знижку на сучасну бездушну пластикову мильницю, а потім зі «старичками» ніхто не церемониться: під прес — і немає машини.
ВАЗ-2102
Короткі технічні характеристики
Двигун: Перебраний з розточуванням впускних і випускних каналів Підвіска: Регульована тяга Панара Інтер’єр: Торпедо і приладова панель від моделі 1974 року випуску Екстер’єр: Зовнішність у стилістиці випуску 1974 року Диски Bridgestone 14 х j6
У чому різниця між «двушкою» 1981-го і 1974 року? Широкі ікла бампера, торпедо з частими насічками, приладова панель з вузькими прорізами, каламутні плафони освітлення салону (такі краще розсіюють світло), рання трапеція двірників, рання емблема задніх дверцят, ранній пластик на центральних стійках — усе це додає зовнішності автомобіля свого шарму. Зібравши заповітні елементи і закінчивши з кузовом, дійшли і до інтер’єру. Він був у непоганому стані — наскільки він може бути непоганий у 35-річному авто. Звісно, всередині було трохи брудно, на водійському сидінні розійшовся шов. Але трохи терпіння — і забруднений салон уже вичищено, а сидіння розібрано і зашито.
 |
 |
 |
Двигун Михайло залишив рідний і практично повністю стандартний. Звісно, перебравши його повністю і зібравши заново «за книжкою». Попутно було трохи розточено впускні та випускні канали. Їхній початковий діаметр, на думку Міші, сильно душить мотор, не даючи йому дихати на повні груди. Разом із налаштованим карбюратором Weber зі збільшеними повітряними і паливними жиклерами це дало відчутну надбавку.
1 / 2
2 / 2
Мотору тепер набагато легше працюється — але ж всього-то й треба, що прибрати огріхи. Особливу увагу під час складання приділили пошуку і підбору якісних запчастин. Так-так, на жаль, у випадку з «класикою», нове — не означає хороше. Бувало, що доводилося перебрати по три-чотири примірники однієї й тієї самої деталі, перш ніж знаходився варіант без вад. Так, двічі купувалися патки системи охолодження — нові були з мікротріщинами. Двічі Міша міняв головний гальмівний циліндр — у різьбу не вкручувалися штуцери. І так траплялося практично з кожною деталлю! Відсоток браку просто колосальний.
Старість плюс stance
Підвіску теж підганяли під свої вимоги. Вони були такими: ретельно відновлений і занижений автомобіль має особливо гарний вигляд. Але це, зрозуміло, потребує певного втручання: передні верхні важелі перевернули, поміняли місцями і пропиляли під заниження і для збільшення ходу роботи підвіски, а також встановили посилені шарові опори та замінили пружини на більш жорсткі від Ниви. Ззаду тепер стоять укорочені стандартні пружини з додатковими міжвитковими проставками для надання більшої жорсткості. Щоб вирівняти задню вісь після заниження, встановили регульовану тягу Панара. Ще довелося відпиляти відбійники: передні повністю, задні — наполовину.
Для завершення образу класичної «двушки» Михайло придбав красиві і рідкісні диски Bridgestone з розболтовкою 4х100 і розміром 14х6 дюймів. На той момент вони були єдиними в продажу на території всієї Молдові! Диски були відполіровані, за кресленнями власника до них виготовили кастомні кришки. Обновки взули в шини Nankang розмірністю 155/55, а потім весь комплект у зборі встановили на машину за допомогою подовжених 75-міліметрових шпильок і проставок товщиною 30 мм.
Як ви вже зрозуміли, підвіска цього автомобіля — «статика»: тут не використовуються популярні нині пневмосистеми. Такий вибір власник пояснює просто: машина має бути красивою завжди, і не важливо, стоїть вона на місці чи їде. Власники автомобілів з пневмопідвісками, як правило, в підсумку пересуваються в середньому положенні з можливих, що дає їм змогу долати різні нерівності на дорогах. Але ж при цьому стильний образ лежачого авто випаровується. При використанні «статики» цього недоліку в зовнішньому вигляді немає. Щоправда, з’являються інші особливості.
