Mokka — той рідкісний автомобіль, який має дар переконання. Його поява на молдавському ринку була дещо ризикованою: Опель у нас ніяк не асоціювався з кросовером, сама марка серед німців багатьом здавалася трохи неповноцінною, а саме Мокка ще й бентежила багатьох своїм корейським походженням. Зважитися на купівлю цього автомобіля було важко. Але хтось зважився, і йому сподобалося. І поступово кросовер розсмакували. І, незважаючи на своє недовге життя на ринку, Мокка все-таки стала популярною. Напевно, не дарма.
Трохи історії
Мокку дуже поспішали вивести на наш ринок. Грошей тоді у населення було побільше, і воно якраз нещодавно раптово дуже полюбило кросовери. І саме кросовер здавався Опелю ідеальним інструментом для вилучення грошей у населення Молдові. Але зі своїми кросоверами у нього були деякі складнощі. Антара вже існувала, але вона була дорогою. Опель скреготів зубами, дивлячись на успіхи Renault Duster і Nissan Juke. Не надто хороший, але доступний кросовер — ось ідеал автомобіля! Але де його взяти?
Допомогли корейці. Підрозділ GM Korea (GM Daewoo) на той час уже ґрунтовно переробив стару платформу Gamma I, на якій було побудовано Opel Corsa D. Нова платформа називалася GM Gamma II, і на ній був уже побудований другий Aveo. На цій же платформі хотіли будувати Corsa E, але у випадку з нею все обійшлося рестайлінгом, тож Мокка до Корси має відношення вельми далеке. Втім, нам ця теорія сьогодні нецікава. Нам цікава практика, тому беремо Мокку 2013 року випуску з пробігом 90 тисяч кілометрів і їдемо в сервіс колупатися в її корейсько-німецькому нутрі.
Двигун
У Мокки могло бути кілька моторів. Найбільш популярний — 1,8-літровий A18XER (Z18XER). Набагато менш поширені 1,4-літровий турбований A14NET, ісузовський дизель серії Circle L 1,7 і атмосферний бензиновий мотор об’ємом 1,6 л, з яким офіційно у нас Мокку не продавали. На нашій машині стоїть A18XER, і нічого дивного в цьому немає: переважна більшість цих кросоверів їздять по Молдові-матінці саме з ним. Ну як їздять… Дуже повільно їздять. Настільки повільно, що можна навіть радіти відсутності на нашому ринку машин з 1,6-літровим мотором. З ним Мокка взагалі ледве повзає. А ось чому вона так неохоче розганяється з 1,8-літровим мотором, я зараз розповім.
Потужність мотора — 140 к.с. Не бозна-що, але вистачати має. Воно б і вистачало, якби не дивна особливість прошивки, в якій лінія залежності положення педалі газу і дросельної заслінки зроблена надто вже логарифмічною, через що під час старту машина дуже мляво реагує на газ. Лікується ця біда прошивкою, в якій коригують залежність заслінки від положення педалі, роблячи її більш «прямою». Кінських сил у цей мотор багато додати не вдасться (у кращому разі — 10-12, хоч би що обіцяли вам тюнери), а ось з місця машина їхатиме помітно краще. Вартість операції може бути різною, але якщо все робити по розуму — від восьми тисяч. Можна, звичайно, залити прошивку за тисячу лів, але як вона поїде і наскільки з нею вистачить мотора — питання відкрите.
В іншому претензій до цього двигуна мінімум, а багато операцій з обслуговування цілком під силу будь-якому автолюбителю. Досить мати набір хорошого інструменту, трішки терпіння і бажання заощадити трохи грошей. Почнемо із заміни масла.
Буде потрібно 4,5 л оливи. Оригінальне — Dexos 2 5w-30 (2100 р.), але, ясна річ, на смак і колір масла товаришів немає. Масляний фільтр тут не зовсім звичайний — це вставка за 120-330 лів. І для заміни доведеться взяти ключ на 24 і бажано — динамометричний ключ, тому що за наявності дурної сили можна продавити гумовий ущільнювач фільтра або зламати пластикову кришку фільтра. Якщо не хочеться лити собі на голову гаряче масло, то можна зробити це в сервісі. Робота обійдеться в 600 лів, а якщо доведеться знімати захист, потрібно буде доплатити ще лів 200-300. І ще: після заміни потрібно буде скинути лічильник у бортовому комп’ютері.
Повітряний фільтр тут міняти просто: беремо хрестову викрутку, п’ять хвилин роботи — і все готово. І якщо зробити самому, можна заощадити 200 лів. А ось фільтри бувають різні — від 150 лів за продукт компанії «Ноунейм» до 750 лів за оригінал. На фільтрі краще не економити, а під час його заміни не засипати в корпус фільтра бруд — мотор за це спасибі не скаже.
Важливе зауваження: за регламентом інтервал заміни мастила і повітряного фільтра — 15 тисяч кілометрів. Це занадто багато, і сервісники радять скоротити його вдвічі. У крайньому разі — до 10 тисяч км.
Зате свічки регламент пропонує міняти кожні 30 тисяч кілометрів. Оригінальні свічки GM (код 12 14 016) коштують занадто багато — по 500 лів за штуку. Цілком можна поставити аналог від відомих виробників лів по 200-250 за штуку. Якщо лінь возитися самому, то в сервісі це зроблять за 800 лів.
Дуже пристойно можна заощадити на заміні ременя допагрегатів. При цьому робота обійдеться в 1600 лів, а ось сам ремінь може коштувати від 560 до 3000 лів. Звичайно, оригінал за три тисячі — це добре, але дорого. Знову ж таки радимо подивитися в бік якісних аналогів, яких на ринку багато.
Кажуть, що у цього мотора є дві типові проблеми: протікає теплообмінник під випускним колектором і ненадійні модуль і котушки запалювання. Дивно, що фахівець сервісу ці елементи проблемними не вважає. Якщо ставити хороші свічки і стежити за системою охолодження, то ніякого занадто маленького ресурсу вони не продемонструють. До речі, якраз із системою охолодження проблеми бувають: іноді лопаються розширювальні бачки.
Ну й останнє: раз на 60 тисяч кілометрів варто подумати про регулювання клапанів і не гвалтувати мотор у мороз одразу після пуску — це знижує ресурс фазорозподілювачів і прокладок теплообмінника.
Трансмісія і гальма
На нашій машині стоїть механічна коробка передач, і це добре. АКП на Мокці — не найнадійніша штука. Тут стоїть «джіемівський» автомат серії 6T40, а він має звичку вирушати в ремонт за умови пробігу трохи за 150 тисяч кілометрів. Іноді, щоправда, ця коробка може проїхати майже без нарікань і 250 тисяч, але це виняток. Так що МКП — це непогано.
До коробки передач претензій немає. Якщо в ній іноді міняти масло, проблем не буде. До речі, ці коробки бувають різними: D16 і M32. І вони обидві власників радують. Настільки, що їм заздрять власники Астр з чудовим виробом F17, яка в плані надійності сильно поступається корейській D16. Проте на підйомнику ми без зусиль виявили один «косяк», на який Мокки страждають надто вже часто: на нашій машині потребує заміни підвісний підшипник правого приводу. Люфт поки що не критичний, але він є. Заміна обійдеться в три-чотири тисячі, а ось вартість підшипника може відрізнятися дуже значно. Гусари, які купають коней у шампанському, не пошкодують грошей на оригінал за 4800. Решта спробують знайти що-небудь хороше серед аналогів, яких навалом. І віддадуть за нього 1500-2000 лів.
В іншому питань до трансмісії немає. А ось до гальм вони є. Ні, замінити колодки недорого — 700-900 лів за вісь. І коштують вони терпимо (що передні, що задні — від 500 лів до 3000 за оригінал). Питання є до кожуха троса стоянкового гальма. У нього легко потрапляє вода, в мороз вона замерзає в нижній частині кожуха, після чого колодки на рух важеля гальма вже не реагують. Тож або не користуємося взимку ручником, або намагаємося убезпечити кожух. І якщо всередині є вода, то її звідти доведеться якось видаляти. Навіть якщо мінусової температури немає, трос у воді — це не до добра. Доведеться все знімати, виливати воду, намагатися якось очистити трос. Це можна зробити, наприклад, карбклінером. Карбюраторів зараз вдень із вогнем не знайти, а їхні очищувачі іноді виявляються корисними досі.
