Звісно, найкращий спосіб вибрати правильні свічки — це купити ті, які покладені автомобілю із заводу. Зрештою, в будь-якому інтернет-магазині можна підібрати свічки за VIN автомобіля, а в крайньому разі — дізнатися за цим номером артикул потрібних. Але варто визнати, що такий спосіб підходить не завжди. По-перше, оригінальні свічки іноді бувають невиправдано дорогими, а по-друге, оригінальних свічок може не бути зовсім. Або вони можуть бути, але підробленими. Їх і раніше підробляли часто (особливо найвідоміших світових брендів), а тепер і поготів. Так що іноді краще не рити копитом землю в пошуку «фірми», а купити що-небудь інше. Головне — відповідне. І ось тут починають мучити сумніви: чи можна замість іридієвих свічок поставити мідні? А можна купити свічки з іншим гартівним числом? А можна з одним бічним електродом, а не з двома?
Розмір має значення
Очевидно, що вибір свічки логічно починати з її розміру — інакше її просто не вийде вкрутити на законне місце або, що ще гірше, вкрутити вийде, але вона вб’є поршень. Які параметри потрібно заздалегідь перевірити? Діаметр, крок, довжину і тип різьблення — обов’язково, а розмір шестигранника — за бажанням. Тепер по порядку.
Теоретично діаметр різьби може бути дуже різним: від 8 до 18 мм. Найменше різьблення зазвичай трапляється на свічках мотоциклетних двигунів (найчастіше — 10 мм), а в автомобільних свічок найпоширеніші діаметр и-14 мм (практично на всіх сучасних моторах) або 18 мм (на старіших). Ну а типовий крок різьби — або 1,25 мм, або 1,5, причому у 14-міліметрових свічок крок зазвичай перший (позначається як М14×1,25), у 18-мм — другий (М18×1,5). З цим розібратися нескладно, а помилитися з установкою просто неможливо: свічку, яка не підходить за діаметром і кроком, не вийде поставити на місце. А про такий параметр, як тип різьблення, яке може бути конічним або плоским, можна взагалі не думати: він залишився в минулому, і всі свічки зараз випускають із плоским різьбленням. Проте на свічках (насамперед вітчизняних) тип різьблення досі іноді вказують.
А ось із довжиною різьби помилитися можна. Можна зустріти чотири варіанти довжини різьбової частини: 9,5 мм, 12,7 мм, 19,0 мм і 26,5 мм. На сучасних машинах частіше за інших застосовуються 19-міліметрові свічки, на особливо «просунутих» — 26-міліметрові. Свічки з коротким різьбленням на 12 мм (зазвичай десяті частки міліметрів просто відкидають, не округлюючи їх правильно) практично залишилися в минулому: їх можна було зустріти під капотами вітчизняних карбюраторних машин. Теоретично тут помилитися можна, і якщо замість 12-міліметрової свічки поставити іншу на 19 мм, то вона може зустрітися з днищем поршня. На практиці так начудити зможе далеко не кожен. Річ у тім, що існують ще й такі параметри, як розмір шестигранника, тобто ключа, яким закручують свічки, і та сама різьба, про яку говорили в попередньому абзаці. І зазвичай усі ці параметри пов’язані між собою. Наприклад, більшість свічок з довжиною різьблення 19 мм має розмір шестикутника 16 мм, тож якщо ваш свічковий ключ раптово не підійшов до свічок, краще ще раз перевірити правильність їхнього вибору: це може бути знаком того, що з розміром різьблення щось пішло не так.
З геометрією розібралися: тут вибір обмежений не фантазією і бажаннями власника автомобіля, а виключно технікою. Перейдемо до складніших запитань, які передбачають наявність альтернативи під час підбору свічок.
Платина, іридій або мідь?
Не секрет, що найбільші і найжирніші жаби починають душити під час купівлі іридієвих або платинових свічок: їхня вартість набагато вища, ніж звичайних мідних (мідно-нікелевих), і завжди виникає потяг здатися цій самій своїй жабі та купити щось подешевше. Часто зупиняє тільки сумнів: а чи можна ставити мідні свічки замість рекомендованих заводом іридієвих або платинових? Формулювання відповіді буде трохи туманним: можна, але не потрібно.
Насправді на один і той самий мотор завод міг ставити і ті свічки, і інші. Характерний приклад — Ford Focus другого покоління молдавського виробництва, в 1,6-літровому моторі якого могли підпалювати суміш і іридієві свічки, і мідні. Приклад не єдиний, але згадується одразу хоча б з однієї причини: в якийсь момент ці Фокуси перейшли в розряд зовсім бюджетних автомобілів (потім, щоправда, вони звідти повернулися з новими небюджетними цінниками), і їхні треті-четверті-п’яті власники з не надто високими статками не завжди могли зрозуміти, навіщо їм витрачатися на дорогі свічки, коли можна поставити більш доступні. У підсумку іноді ставили, що попало, і нічого — машини їздили далі.
Насправді матеріал електродів впливає виключно на довговічність свічки, хоча часто нас намагаються переконати, що іридієві та платинові свічки економлять нам паливо і підвищують потужність двигуна. Частково, звісно, воно так і є, але лише зі зростанням пробігу. Всі нові свічки працюють однаково, але ось з пройденими кілометрами (і мотогодинами) мідні здаються швидше. З ними раніше з’являються поодинокі пропуски запалювання, які не запалюють Check Engine, але вносять коригування в роботу мотора: кисневі датчики фіксують зміну складу відпрацьованих газів, ЕБУ змінює склад суміші (збагачує її, щоб зменшити вміст кисню в ВГ), що призводить до зростання витрати палива. Ну а пропуски займання призводять до зниження потужності.
І якщо до пробігу в 20-30 тисяч кілометрів різниця в роботі мідних і дорожчих свічок практично не помітна, то потім вона стає дедалі очевиднішою — якісні платинові та іридієві свічки втрачають свої характеристики дуже повільно (вони можуть пропрацювати і 100 тисяч кілометрів), а мідні деградують стрімко. Тому їх краще міняти рази в три частіше, ніж іридієві або платинові. Але загалом вибір залишається за автовласником: можна поставити дорогі свічки і забути про них надовго, а можна вибрати дешеві мідні, але міняти їх набагато частіше. Вийде перемогти жабу — буде і платина, і іридій. Не вийде — мідь. Перші два-три десятки тисяч кілометрів мотор різниці між ними не побачить.
Справи зазорні та електродні
Експериментувати з зазором (відстанню між бічним і центральним електродами свічки) було цікаво на карбюраторному моторі. Там взагалі любили що-небудь переробляти: то жиклери від жигулівського карбюратора вкрутити в карбюратор Волги, то зазорами між контактами трамблера побалуватися. Мовляв, що більший зазор (причому неважливо, де — у свічці або в трамблері), то потужніша іскра, а що менший — то менша і витрата бензину. Залишимо осторонь розумність цих технічних ігор із сексуальним підґрунтям тим, хто їх любить і практикує. Зараз все це мракобісся свою актуальність втратило: зазор у свічці чітко прописано в інструкції з експлуатації автомобіля разом із типом встановлених свічок, або в характеристиках самих свічок, і міняти його на власний розсуд не можна.
А ось що можна — так це його перевіряти. Причому перший раз має сенс зробити це перед встановленням нових свічок, тому що не завжди зазор може відповідати заводському. Або він може змінитися під час транспортування (якщо вдарити по електроду свічки). Нормальний зазор для більшості свічок легкових машин становить 0,8-0,9 мм, у цих межах він і має бути. Згодом зазор збільшуватиметься через вигоряння електродів, і на ранньому етапі його можна привести в норму, підігнувши бічний електрод. Але краще, звичайно, замінити свічки на нові.
Друге ключове запитання, пов’язане з електродами, звучить приблизно так: а що буде, якщо замість покладених виробником свічок із двома (або навіть трьома) бічними електродами поставити свічку з одним електродом? Це ж буде явно дешевше… Ось тут однозначної відповіді немає. Зрозуміло, що чим більше електродів, тим надійнішою буде іскра, тож якщо різниця в ціні не надто велика, краще ставити свічку, яку рекомендує завод. Крім того, іноді свічки з двома електродами ставили на цілком бюджетні мотори (наприклад, на «реношний» K7M). Чому? Через форму камери згоряння: свічка в ній зміщена в бік, через що іноді свічка з одним електродом могла стати причиною рідкісних пропусків запалювання (які водій міг взагалі не помічати). Якщо ж пропуски були помітними, могло допомогти повторне встановлення свічки. Головне — закрутити свічку таким чином, щоб змінився кут положення в камері згоряння бічного електрода.
Загалом багатоконтактні свічки — штука непогана, але не завжди необхідна. За можливості краще вибирати їх, але якщо грошей не вистачає, можна поставити хороші одноконтактні свічки. Це буде в будь-якому разі краще, ніж їздити з напівмертвими багатоконтактними, які потрібно було замінити ще тисяч 20 кілометрів тому.
Гаряче і холодно
Наступне складне питання — питання вибору гартівного числа свічки. Якщо говорити складною мовою, то гартівне число вказує на тиск, за якого виникає гартівне запалювання. Якщо по-людськи, то гартівне число вказує на те, як сильно і як швидко гріється робоча частина свічки. Що нижче гартівне число, то сильніше гріється свічка, тому свічки з низьким гартівним числом називаються гарячими, а з високим — холодними. Цей параметр пов’язаний з особливістю конструкції свічок — з можливістю відводити тепло через ізолятор. Крім гарячих і холодних свічок є ще й середні свічки (із середнім гартівним числом). Що буде, якщо поставити свічки, які не підходять за цим параметром?
Нічого хорошого, на жаль, не буде. Ідеальна температура для роботи свічки — близько 600-650 градусів. Але в моторі ця температура може коливатися від 400 до майже 900 градусів. Насамперед це залежить від конструкції мотора: малолітражні та слабкі атмосферні мотори гріються менше, високооборотні та турбовані — сильніше. У перших моторах використовують більш гарячі свічки. Якщо поставити холодні, вони не будуть самоочищатися через постійний недогрів. Свічки швидко обростуть нагаром, з’являться пропуски запалювання. А якщо в гарячий турбований мотор замість належних йому холодних свічок поставити гарячі, вони перегріватимуться, що призведе до виникнення гартівного запалювання. Це набагато гірше, ніж утворення нагару, тому ставити гарячіші свічки не варто. А ось холодніші спробувати можна, але лише в деяких випадках: якщо мотору належить довге серйозне навантаження (наприклад, складні позашляхові «покатушки» або тривалі поїздки швидкісними трасами). Але найкраще, звісно, не експериментувати і ставити те, що рекомендує виробник автомобіля — так буде надійніше.
Біда тільки в тому, що єдиного стандарту для позначення гартівного числа свічки не існує. Є, звісно, вітчизняний ГОСТ (8-14 — гарячі свічки, 15-20 — середні, понад 20 — холодні), але у всіх імпортних свічок своє позначення гартівного числа. І, наприклад, що у Bosch дорівнюватиме 5, то у Denso — 22 (за нашим ГОСТом це теж більше 20, тобто, все це — холодні свічки). Тому під час вибору свічок за гартівним числом треба перевіряти, що означають ці цифри у конкретного виробника. Це завдання буде складнішим, ніж вибрати правильне різьблення, але вирішити його потрібно обов’язково: наслідки встановлення свічки з неправильним гартівним числом можуть бути неприємними.
Коли міняти?
Сезонна заміна свічок практичного сенсу не має. Особливо безглузде встановлення холодних свічок влітку і гарячих — взимку. Справний мотор все одно прогріється до робочої температури, тож знущатися над ним не треба. Хоча і нічого страшного під час «сезонної заміни» свічок на гарячі не станеться, якщо взимку плануються тільки короткі поїздки дім — робота, а зима в регіоні сувора. Щоправда, це єдиний виняток, коли є сенс заміни холодних свічок на що-небудь гарячіше — в інших випадках, як було сказано вище, це небезпечно для мотора через ризик виникнення гартівного запалювання.
А ось заміна свічок за регламентом — це завжди добре. Краще навіть міняти їх трохи частіше, ніж радить регламент: і котушки запалювання проживуть довше, і мотору загалом буде легше працювати. Мідні свічки міняти бажано кожні 30-40 тисяч пробігу, іридієві та платинові — за станом (зазвичай кажуть про їхній ресурс у 80-100 тисяч, але краще не затягувати і міняти їх кожні 70-80 тисяч кілометрів пробігу).
А ось про те, наскільки корисно пропалювати свічки паяльною лампою і що з ними робити, якщо вдалося залити їх бензином під час невдалої спроби запустити мотор, ми поговоримо наступного разу.
