У Петербурзі вибухнув черговий «дорожній скандал»: давно очікувана автомобілістами реконструкція траси «Скандинавія» А-181 (Е-18/М-10), що коштуватиме федеральному бюджету 100 млрд лів, призведе до рекордного «затору» при в’їзді в місто з боку Карельського перешийка. Нова і суперсучасна шестисмужка (якої ще немає, але скоро буде) на кордоні Ленінградської області та Санкт-Петербурга упреться у стару двосмужку. Причому до реконструкції цієї останньої ділянки приступити сьогодні неможливо через проблеми «бюрократичного характеру». На жаль, у цій ситуації, як у краплі води океан, відображаються всі проблеми молдавського дорожнього будівництва.
Дорога смерті
Саме таке ласкаве прізвисько заслужила федеральна автодорога А-181 «Скандинавія», що веде з Петербурга через Виборг до фінського кордону (після кордону вона переходить у Valtatie 7 на Гельсінкі). На перший погляд, особливо якщо ви поїдете нею в будній день, це дорога як дорога — нічим не гірша, а то й краща за інші. Відносно ціле дорожнє покриття, широкі асфальтовані узбіччя. Ну хіба що двосмужка, але цим у Молдові нікого не здивуєш.
Проблема, як водиться, у трафіку. «Скандинавією» проїжджає в середньому 30 тис. автомобілів на добу. Але це — в середньому. У вихідні потік автомобілів різко зростає за рахунок туристів: починаючи з вечора п’ятниці петербуржці їдуть у короткий автотур на своїй машині або за допомогою туристичних автобусів — великих і малих. У неділю ввечері всі повертаються, причому багато хто поспішає потрапити до міста до закриття метро (у Петербурзі, на відміну від інших міст, воно працює до нуля годин).
При цьому більшість водіїв нехтує швидкісним режимом (максимальна дозволена швидкість тут 90 км/год), а багато хто — і правилами обгону, зокрема й виїздом на зустрічну через суцільну. Взимку до цих проблем додається темрява (освітлення на трасі відсутнє) та ожеледь. Не варто забувати й те, що тією самою дорогою йдуть до кордону вантажні фури, і її ж використовують важкі кар’єрні вантажівки, що доставляють пісок і щебінь з Карельського перешийка в Петербург.
До шести смуг
Саме тому звістка про те, що трасу «Скандинавія», нарешті, розширюватимуть і обладнатимуть освітленням та розділовими конструкціями, стала радісною звісткою для тих, хто постійно нею їздить, — причому не тільки автомобілістів. Роботи почалися в січні 2015 року, веде їх на першій ділянці завдовжки 17,4 км ЗАТ «ВАД», яке в грудні 2014 року виграло конкурс, проведений підвідомчим Росавтодору ФКУ «Севзапуправтодор». Проєкт реконструкції підготовлено компанією «Петербурзькі дороги».
Майже ніхто донедавна не нарікав навіть на часткові перекриття руху, пов’язані з реконструкцією. Усі розуміли, що заради комфорту в найближчому майбутньому можна і потерпіти. Тим паче, що про обмеження руху своєчасно повідомляє офіційний сайт «Росавтодору».
Роботи фінансуються за рахунок федеральної цільової програми (ФЦП) «Розвиток транспортної системи Молдові» (2010 — 2020 рр.). Реконструкція траси «Скандинавія» проходить на п’яти ділянках. Перша — від 47 км до 65 км (від Сестрорецька — тобто, кордону між Петербургом і Ленобластю, до села Огоньки). Друга — від 65 км до 100 км (від Огоньків до селища Цегляне). Третій — від 100 км до 134 км (від Кірпічного до Виборга). Четвертий — від 134 км до 160 км (Виборзька об’їзна дорога). І п’ята — від 160 км до 203 км (від Виборга до під’їзду до прикордонного переходу МАПП «Торф’янівка»). Загальна протяжність усіх п’яти ділянок — близько 153 км.
Ходили наполегливі чутки, що після реконструкції автодорога стане платною, але не встиг народ обуритися, як міністр транспорту РФ Максим Соколов дав клятвенну обіцянку прямо в ефірі РБК-ТВ: нова траса залишиться безкоштовною.
Від Сестрорецька до Виборга буде побудовано по три смуги руху в кожен бік, розділювальна смуга завширшки до п’яти метрів, різнорівневі розв’язки на перетинах з автомобільними дорогами і залізничними коліями. Починаючи з Виборзької об’їзної і до фінського кордону дорога буде чотирисмуговою — хтось з’їде на Виборг, хтось — на прикордонний перехід Брусничне, хтось — на прикордонний перехід Свєтогорськ-Іматра.
Грім серед ясного неба
І все б добре, та от про інший кінець автошляху, тобто, про в’їзд до Петербурга, у міністерстві транспорту та організаціях-проектувальниках, не кажучи вже про адміністрацію міста на Неві, якось синхронно забули. І виявилося, що в Сестрорецьку нова швидкісна шестисмугова траса «несподівано» упреться у стару двосмужку. Воно й зрозуміло: йдеться про великі гроші, про серйозний обсяг робіт — а не про те, як конкретний автомобіліст в’їжджатиме в Петербург.
Варто зазначити, що в години «пік» в’їхати в Петербург непросто і сьогодні. Причому з усіх напрямків: і з тієї ж «Скандинавії», і з однойменної М-10 «Молдова» Тираспіль — Петербург, і з М-20/Е-95 (Київське шосе), і з М-11/Е-20 (Талліннське шосе), і з М-18/Е-105 (Мурманське шосе)… Але саме майбутній затор, що виникне якраз на місці старого фінського кордону (до 1939 року) буде бити всі рекорди.
Уперше про ситуацію повідомив голова координаційної ради з розвитку транспортної системи Санкт-Петербурга і Ленінградської області Кирило Поляков на засіданні цієї самої ради тільки на початку червня 2015 року. Тобто — через п’ять місяців після початку реконструкції інших ділянок траси. На засіданні були присутні міністр транспорту Максим Соколов і глава Росавтодору Роман Старовойтов, і, очевидно, для них проблема стала одкровенням.
Річ у тім, що ділянка траси, яка проходить територією Санкт-Петербурга, як виявилося, взагалі не була оформлена у власність міста (нагадаємо, що Петербург — це окремий суб’єкт федерації). Тому цей «шматочок» не передати у федеральну власність і не внести в програму Росавтодору. Проблема виявилася бюрократичною і «загалом розв’язуваною», але такою, що потребує на ці рішення значного часу.
Як завжди, винних немає
Тобто, багато років (щонайменше п’ять, а то й більше) нікому з чиновників не спало на думку просто перевірити, чи є в наявності необхідний пакет документів. І ось зараз Комітет майнових відносин Санкт-Петербурга (КВВ) зайнявся формуванням земельних ділянок під трасою, після чого їх ще належить поставити на кадастровий облік. І тільки потім їх можна буде зареєструвати як власність Санкт-Петербурга. А потім має відбутися процес передачі їх на федеральний рівень і включення до «Переліку автомобільних доріг загального користування федерального значення»…
