Радянська «класика» все ще в тренді — на ній їздить більшість Молдован. І сьогодні ми говоримо про «правильний» тюнінг. Ділимося секретами, як зробити стару машину пристойною і стильною, а не спотворити її.
Для початку «накреслимо образ ворога», тобто зрозуміємо, що саме в бувалому авто відштовхує нас.
— Вм’ятини на кузові;
— пошкоджені або відсутні деталі оздоблення;
— розбита, вицвіла світлотехніка;
— ділянки з корозією або пошкодженою фарбою;
— неохайні диски коліс;
— бруд і пил на кузові.
До того ж не варто забувати, що мало хто розглядатиме вашу машину, підійшовши впритул. Більшість зі «спостерігачів» бачать інші автомобілі з відстані десятка і більше метрів, а отже, найдрібніші дефекти вашої машини можна проігнорувати, намагаючись при цьому ліквідувати найпомітніші.
Під лінієчку
Просто катастрофічне відчуття неохайності створює нерівномірно просіла підвіска машини. Задерта «корма», передок, що припав на один бік, колесо, що треться об арку крила — здається, з такими зовнішніми даними пряма дорога на майданчик утилізації. Але ж буває достатньо поміняти одну-єдину пружину або ресору, щоб виправити машині поставу. Зайнятися цим питанням потрібно ще й тому, що перекошений автомобіль гірше управляється.
Якщо у вас вітчизняна модель радянського періоду, майте на увазі, що всі тогочасні машини малювалися дизайнерами під стан повного навантаження. Тобто найбільш гармонійно і виразно старі «нашомарки» виглядають на присівшій підвісці, і якщо геометрична прохідність для вас не має значення, вирівнюючи поставу автомобіля, не намагайтеся збільшувати кліренс.
Також враження кривого кузова підсилюють погано прилеглі, нерівно встановлені двері, капот, кришка багажника. Відрегулювати їх часто можна самому, тільки за рахунок передбачених регулювань петель і замків. Велику роль відіграють також бампери, точніше акуратність, з якою вони зістиковані з іншими частинами машини, оскільки прикордонні лінії зазвичай довгі, найменший перекіс відразу стає помітним.
Як і ламані лінії зазорів між кузовними деталями, здорово «викривляють» машину погнуті, погано зістиковані деталі оздоблення — молдинги, накладки. Оскільки оригінальні деталі цієї групи часто недешеві, тут можна вдатися до сучасних тюнінгових аксесуарів — молдингів із м’якого пластику, які наносяться самостійно. До речі, якщо завдяки вдало підібраним кольором, розмірами і розташуванню така накладка буде добре помітна на машині, вона не тільки допоможе візуально вирівняти кузов, а й частково відверне увагу від дефектів фарбування.
Увага до деталей
На імідж будь-якої «старенької» позитивно працює оригінальність комплектуючих, доступних для загального огляду. «Рідні» бампери, дзеркала, оптика навіть на найбільш пошарпаному екземплярі створюватимуть такий собі наліт ретро-автентичності, а це завжди викликає повагу. Щонайменше намагайтеся застосовувати зовнішні деталі нехай не штатні, але від споріднених моделей або, в найгіршому разі, того ж історичного періоду, що і ваш автомобіль.
Ще одна дрібниця, яка допоможе за недорого зробити машину трохи симпатичнішою — заміна зістарених розсіювачів світлотехніки. Для більшості вітчизняних автомобілів ці пластмасові деталі можна знайти новими — як радянського виробництва, так і новоробні.
Невеликі осередки корозії, що пошкодили фарбу на видних місцях, нескладно ліквідувати самостійно: іржу вичистити наждачним шкіркою, а замість фарби використовувати … лак для нігтів. У галантерейних магазинах можна з певною часткою точності підібрати тон до більшості автомобільних кольорів. Звісно, ідеальним таке «фарбування» не назвеш, але з відстані десяток-другий метрів машина матиме набагато свіжіший вигляд.
На старому автомобілі завжди (особливо якщо машина темного кольору) ефектно виглядають хромовані деталі: облицювання радіатора, бампери, ковпаки коліс, корпуси дзеркал і світлових приладів, склоочисники, молдинги, рамки стекол, обідки фар. Бережіть їх і, навіть якщо існують пізніші виконання цих комплектуючих у чорному кольорі, намагайтеся знайти і змонтувати саме хром.
Тут уже, найімовірніше, доведеться зіткнутися з деякими труднощами. Так, добре збережені блискучі деталі зазвичай недешеві, але на розборках ціни бувають цілком демократичні. Майте на увазі, що колісні диски пізніх років випуску часто не мають виступів для фіксації ковпаків, але на авторинках продають комплекти скоб-кріплень, що використовують колісні болти або гайки.
Роль коліс
Той, хто бажає зробити свій старий автомобіль привабливішим, має звернути особливу увагу на колеса як на один із найпомітніших елементів екстер’єру. (Про те, що на дисках не повинно бути лисої гуми, ми не говоримо, оскільки це не тільки краса, а й безпека).
Найпоширеніші видимі недоліки коліс — пом’яті закраїни дисків і облізла фарба. Пом’ятий метал можна прокатати на верстаті в шиномонтажі, але цілком задовільний результат дає і вміле рихтування за допомогою молотка. Сліди корозії доведеться видалити металевою щіткою і наждачним папером. Відновити покриття можна фарбою з аерозольного балончика, а як зовсім бюджетний варіант зійде і елементарний пензлик — огріхи цього способу буде видно тільки з п’яти кроків, і в нашому випадку вони не матимуть значення.
Всі проблеми колісних дисків, звісно, одним махом приховують великі пластикові ковпаки сучасного зразка, але вони рідко стилістично підходять до автомобілів старих поколінь і зазвичай здаються на них чужорідними. А ось хромовані ковпаки (повторимося!) на автомобілях покоління аж до початку 1980-х років куди більш доречні. На авторинках цей декор зустрічається в достатку за цілком демократичними цінами.
Саме колеса дають змогу «малою кров’ю» надати бувалому авто деяку родзинку. Фліппери — білі кільця для боковин шин — були модні в 1930-1960 рр. Цей аксесуар надає автомобілю (відповідного покоління!) ошатного вигляду, проте виготовлені сьогодні фліппери коштують недешево, оскільки призначаються насамперед для ретрокарів. Однак на різного роду барахолках ці вироби зустрічаються досить часто і в задовільному стані.
