Що таке «Дакар»? Для нас це, зрозуміло, КАМАЗ, для французів — переможний Peugeot Стефана Петеранселя, для німців — MINI. молдавський екіпаж Володимира Васильєва та Костянтина Жильцова виступає на Toyota Hilux. Але у всіх цих машин є дещо спільне: це далеко не серійні автомобілі, та й узагалі скоріше прототипи, що мають зовнішність, лише схожу з серійними зразками. Такі боліди створюються з чистого аркуша, проєктуються для того, щоб безперешкодно мчати з шаленою швидкістю будь-яким типом покриття, а потім прикрашаються композитним «кузовом» і фірмовим логотипом. Однак на «Дакарі» є й інший клас машин, незаслужено обділений увагою глядачів і журналістів — це категорія Т2, так званий Продакшн, де за перемогу змагаються не «спецпризначенці в гримі», а прості серійні автомобілі.
Що таке Т2?
У чому принадність і цікавість цього класу? Якраз у тому, що умови для учасників ті самі, що і для монстрів категорії Т1, а ось долати всі складнощі та перешкоди доводиться на практично стандартній техніці з мінімальними доробками. Умови технічного регламенту Т2 вельми суворі: заборонені навіть турбовані бензинові двигуни, не кажучи вже про форсування, радикальне зменшення маси, повну переробку підвіски та інші, здавалося б, обов’язкові для ралі-рейду атрибути.
Список доступних поліпшень вельми скромний — паливний насос потужніший, зчеплення міцніше, та амортизатори в підвісці можна використовувати будь-які, як і пружини, якщо тільки вони не виходять за рамки стандартних параметрів і встають без зміни конструкції. Так, амортизатори можна встановити подвійні — підвіска на бездоріжжі піддається найбільш нещадним навантаженням. Для більшої надійності алюмінієві важелі можна замінити сталевими, захистити днище металевими пластинами (які теж мають бути схвалені організаторами) і встановити колеса зі «злою» гумою, однак і тут не вийде далеко вийти за «рамки серійності» — адже колеса треба вписати в стандартні арки.
1 / 4
2 / 4
3 / 4
4 / 4
Полегшення ваги в скромному розумінні цього факту теж доступне гонщикам: можна видалити кондиціонер (але чи варто — це питання залишається на розсуд пілота), електросклопідйомники (замінивши їх «веслами») і системи АБС, а також злегка підібрати салон, знявши задні сидіння (регламент зобов’язує мати щонайменше два посадкових місця — для водія та штурмана) та елементи внутрішнього оздоблення, наприклад, дверні карти, замінивши їх на металевий або карбоновий лист. Ах так — кермо за бажанням теж можна встановити спортивне: тут і краща схопливість, і економія ще кількох сотень грамів ваги. Зрозуміло, тут наведено не повний регламент класу, але його суть відображено цілком зрозуміло: машина має не просто нагадувати серійну, а бути такою, лише з поправкою на прийдешні умови виживання.
Поправка ця охоплює і деякі обов’язкові атрибути, без яких виїжджати на перегони в пустелю не просто небезпечно, а самогубно. По-перше, на всі автомобілі класу Production в порядку, що не підлягає обговоренню, повинні встановлюватися каркаси безпеки і шеститочкові ремені безпеки. Зупинятися на поясненнях їхньої необхідності не потрібно — швидкості підтримуються бойові, а тому стандартна схема, покликана отримати п’ять зірок за умови зіткнення з деформованою перешкодою на швидкості 64 км/год, тут просто смішна. Крім того, піклуватися про помірну витрату пального в такому бадьорому заміському циклі не доводиться, а тому паливні баки збільшеного об’єму теж занесені до списку обов’язкових вимог. Ну а ще в пустелю, як і на дорогу взагалі, не варто виїжджати без аптечки і вогнегасника — адже вони у вас є, правда? Ось і пілоти возять із собою і те й інше, тільки дещо більшого масштабу, ніж ті, що лежать у вас у багажнику. І в них вони точно не прострочені.
1 / 4
2 / 4
3 / 4
4 / 4
Навіщо потрібен клас Т2?
Відповідь на це запитання доволі очевидна: так, перемога в абсолютному заліку — це величезний престиж для марки, але довести, що навіть її серійний автомобіль здатний пройти таку дистанцію, не просто не розвалившись на шматки, а навіть не дійшовши до термінального стану, — це, мабуть, не менше досягнення. Саме тому на початку матеріалу ми нарікали на те, що клас незаслужено обділений увагою — всі погляди спрямовані на найкращих і найшвидших, що, безсумнівно, виправдано, але ось найзатятіші та найнадійніші залишаються в тіні.
1 / 4
2 / 4
3 / 4
4 / 4
Категорія Т1 рясніє іменами, брендами і регаліями — тут вам і Peugeot, і Mitsubishi, і MINI, і безліч інших гідних імен. У класі Т2 тим часом не те щоб порожньо, але… гегемон тут один, і його ім’я нескладно вгадати, коли йдеться про надійність — це Toyota. Причому цікаво те, що в модельному ряду японського бренду є не один і не два автомобілі, які обирають для підкорення ралі-марафону: на «Дакарі» є учасники на Land Cruiser 200 і Land Cruiser Prado, на відомому у нас Hilux і FJ Cruiser, який залишив наш ринок.
Історія лідерства
Toyota бере участь у ралі «Дакар» майже з самого початку — з 1979 року. Не дивно, що маючи в модельному ряду так багато позашляховиків, японський бренд до нинішнього моменту є не одним із, а найпопулярнішим у класі Т2. Ну і горезвісну надійність теж не варто списувати з рахунків. Хоч вік «мільйонників» і карбюраторних моторів, в яких електрика потрібна тільки для свічок запалювання, минув, а на форумах говорять про те, що «сучасний двигун при проблемах з електрикою нікуди не поїде, і самостійні заходи з ним далеко від цивілізації виключені», нові машини (не тільки Тойоти, звісно ж) усе ж таки з успіхом боронять пустелю.
