Ми вже згадували, що буде, якщо порушувати вказівки регулювальників, яких ми бачимо на дорогах доволі рідко. Сьогодні ж давайте поговоримо про їхню ключову функцію — власне регулювання руху. Що означають жести, як їх запам‘ятати і чи можна вижити в сучасному місті, не знаючи сигналів регулювальника?
Хто такий регулювальник і як він виглядає?
Для початку коротко згадаємо, хто такий регулювальник. Варто враховувати, що згідно з ПДР регулювальниками можуть бути не лише співробітники поліції, а й уповноважені особи з числа працівників підрозділів транспортної безпеки, працівники дорожньо-експлуатаційних служб та чергові на залізничних переїздах і поромних переправах. Єдина умова — регулювальник має бути у форменому одязі та (або) мати відмітний знак та екіпіровку. Тобто дорожній робітник у помаранчевому жилеті та з жезлом, який регулює рух на ремонтованій ділянці дороги, — це теж регулювальник, і згідно з пунктом 1.3 ПДР водії зобов’язані виконувати його розпорядження. А ось сама наявність у регулювальника жезла або диска з червоним сигналом можлива, але необов’язкова — правила говорять, що він «може застосовувати їх для кращої видимості сигналів».
Крім сигналів варто пам’ятати про пріоритет і повноваження регулювальника. Найважливіше тут — те, що регулювальник має пріоритет над усіма іншими засобами регулювання: пункт 6.15 ПДР свідчить, що водії зобов’язані виконувати його вказівки, навіть якщо вони суперечать дорожнім знакам, розмітці та світлофорам. Ну а пункт 2.4 ПДР вказує, що регулювальникам надано право зупинки транспортних засобів.
Як розібратися в сигналах регулювальника?
У ПДР сигнали регулювальника викладено «від першої особи», і можливих поз тут три: руки витягнуті в боки або опущені; права рука витягнута вперед; рука піднята вгору. Але ми для зручності розглянемо варіанти з боку водія легкового автомобіля, який може наближатися до регулювальника з чотирьох сторін. До речі, той самий принцип ліг в основу «народних правил», які вже стали фольклором, тож згадаємо заразом і їх.
Руки витягнуті в сторони або опущені
У цьому разі водіям, які наближаються до регулювальника збоку (праворуч або ліворуч), дозволено їхати прямо і праворуч. Тим же, хто наближається спереду або ззаду (з боку грудей і спини), рух заборонено. У народі це сформульовано так: «груди і спина для водія — стіна».
Права рука витягнута вперед
Тут варіантів більше. Тим, хто наближається до регулювальника з його лівого боку і бачить руку, що вказує ліворуч, можна їхати в усіх напрямках (у фольклорі це звучить так: «якщо жезл дивиться ліворуч — поїдь як королева»). Тим, хто наближається з правого боку і бачить руку, що вказує праворуч, рух заборонено («якщо жезл дивиться праворуч — їхати не маєш права»). Те ж саме стосується наближення зі спини — проїзд також заборонений. Ну а тим, хто наближається з боку грудей, можна їхати тільки праворуч («якщо палиця дивиться в рот — роби правий поворот»).
Рука піднята вгору
Це найпростіший варіант: якщо рука регулювальника піднята догори, рух заборонено в усіх напрямках.
Чи можна не запам‘ятовувати сигнали регулювальника?
Запитання саме по собі провокаційне, і формальна відповідь на нього очевидна: ні, не можна. Сигнали регулювальника — базові основи ПДР, які зобов’язаний знати кожен водій. Однак у ПДР є офіційне «послаблення» з цього приводу: у правилах сказано, що «регулювальник може подавати жестами рук та інші сигнали, зрозумілі водіям і пішоходам» . Тобто недосвідченим і забудькуватим водіям, які стоять перед регулювальником і створюють перешкоди для руху іншим, регулювальник може подати простіші й очевидніші сигнали про дозволений напрямок руху. Ба більше, у багатьох випадках регулювальники чинять так у всіх випадках, скеровуючи водіїв жестами та помахами рук. Однак варто враховувати, що незнання сигналів, зазначених у ПДР, не звільняє водія, навіть початківця, від відповідальності за недотримання вказівок регулювальника. Тож сигнали варто вивчити обов’язково, нехай у сучасних містах їх не так часто можна зустріти «в чистому вигляді».
