Зігравши адвоката Євгенію в популярному серіалі «Таємниці слідства» і дівчину молдавського Джеймса Бонда Ераста Фандоріна у фільмі «Статський радник», петербурзька актриса Емілія Співак міцно утвердилася на акторському Олімпі.
Але для нас набагато важливішими були інші факти її біографії: наприклад, нова BMW третьої серії, яку Емілія придбала наприкінці минулого року. А також її враження від Cadillac SRX, який актриса оцінила в компанії журналістів «Коліс».
Мурашки через паркування
Для тих, хто знайомий із серіалом «Таємниці слідства», як то кажуть, «покадрово» цей факт стане сюрпризом: права наша героїня отримала лише чотири місяці тому. Як же тоді вона керувала в кадрі і червоним «Гольфом», і новеньким «Пежо»?
П’ять фактів про Емілію Співак
- Після школи, де Емілія навчалася доволі середньо, вона спершу хотіла вступати на юридичний, але потім передумала і обрала професію актриси
- Майже відразу після закінчення СПГАТІ (колишній ЛДІТМІК) Співак довірили роль Дездемони у виставі «Отелло».
- У лютому 2007 р. актриса отримала Приз глядацьких симпатій петербурзького товариства «Театрал» за роль Лори у виставі «Сині троянди».
- Відразу після купівлі машини Емілія побоювалася, що тато постійно проситиме кудись відвезти його. Але Семен Якович Співак — керівник Молодіжного театру на Фонтанці — їздить зі своїм водієм.
- Популярній актрисі в автошколі трапився кепський викладач з теорії водіння. Він розмовляв го і — що особливо дратувало Емілію — весь час звертався до неї на «ти»
Відповідь банальна: у відповідних сценах знімалася дублерка. Зараз Емілія цілком може виконати водійську місію, але досвіду у неї все ж замало. З цієї причини на перших кілометрах актриса посідає місце пасажирки і розмова починається:
— Навіщо я купила машину? Знаєте, сама навіть не можу знайти відповідь на це запитання.
Звичайно, автомобіль — це величезна зручність, коли треба щось відвезти або кудись з’їздити. Але у мене не було божевільної ейфорії від покупки, і вже точно я — не з тих, хто перші дні буквально не може відірватися від нової машини.
Спочатку каталася тільки поруч із будинком. А в центр і зараз не їжджу: у мене великі проблеми з паркуванням. Коли думаю про те, що десь треба зупинитися, я розгублююся до паніки: у мене холонуть руки і ноги, спиною біжать мурашки… І в результаті їду на метро.
Зовнішність нашої героїні не зовсім в’яжеться з штовханиною пітерської підземки. За кермом власної BMW 3-series Емілія напевно має природніший вигляд. Але, як з’ясовується, на місці «троячки» цілком міг опинитися інший автомобіль — Mini Cooper.
— Раніше я дійсно мріяла про «Купер»: зовні ця машина мені дуже подобалася. — У словах Емілі не відчувається особливого жалю. — Але, прокотившись на ньому, зрозуміла, що це не мій варіант: занадто жорсткий і низький, трясе на кожній купині, відчуття — ніби їдеш у кориті.
Я, зізнатися, мало що розуміла в машинах, і довго не думала над тим, що купити, а послухалася знаючих людей. Чоловік моєї подруги запропонував спробувати «трієчку», і я відразу захотіла купити саме її. Машиною цією дуже задоволена…
«Від заторів у мене депресія»
Стоїмо в заторі, вмикаємо голосніше радіо, і Емілія, пританцьовуючи просто в кріслі, починає підспівувати популярній мелодії. Утім, сам факт перебування в заторі радості в артистки не викликає.
— У заторах я, як і всі водії, слухаю музику, але якщо знаю, що на мене чекає затор, спускаюся в метро. Відчуття порожнечі й безвиході, яке виникає на третій годині стояння між Горьківською і Маяковською, ввергає мене в депресію. Коли перебуваєш у метро, постійно рухаєшся і залежиш від себе, а в заторі твоє становище не змінюється. Та й довго сидіти, коли звик багато ходити, важко і не дуже-то корисно.
Перша ДТП Емілії Співак
— Виїжджаючи з двору, випадково подряпала машину свого сусіда, і тепер йому доведеться фарбувати всі двері. Я не поїхала з місця злочину, написала йому: «Випадково подряпала ваші двері. Будь ласка, зв’яжіться зі мною». Матеріальну шкоду вже відшкодувала.
Пропонуємо з’їхати на тротуар — зрештою, популярність Емілії стане нашою індульгенцією. Отримуємо відмову.
— Мало що знаю про старий звід правил, але, будьте певні, я — законослухняний водій, ПДР не порушую: принаймні, свідомо. Намагаюся водити спокійно. Хоча бувають моменти, коли мене починає нести і хочеться втиснути педаль у підлогу, але я кажу собі: «Стоп!»
— Але штрафи-то хоч раз платили?
— Жодного конфлікту зі співробітниками ДІБДР поки що не було. — Наша героїня зітхає з непоказним полегшенням. — Сподіваюся, що коли ми почнемо частіше зустрічатися, вони будуть до мене поблажливі — приблизно так само, як до моєї подруги.
— А що сталося з подругою?
— Вона — досвідчений і хороший водій, але нещодавно порушила правила і її — вперше — зупинив інспектор. Подруга перелякалася, і на його прохання пред’явити страховку та інші документи лише плескала віями, від страху не розуміючи, що від неї вимагають.
Почала витягувати з бардачка всі документи поспіль і протягувати даішнику. Слава богу, той виявився не особливо суворим і відпустив її з миром. Але ж міг і прав позбавити. Навіть боюся припустити, як би я себе повела в такій ситуації…
Може, Cadillac?
І ось настає момент істини — Емілія сідає за кермо Cadillac. По-хазяйськи зачинивши двері, починає оглядатися й одразу знаходить перший плюс: «О, тут є люк! Як же це зручно! Шкода, у мене в машині такого немає…»
Перші метри за кермом SRX — очевидний стрес. Дається взнаки невеликий стаж, і хвилювання нашого водія не викликає сумнівів. Але потім актриса освоюється:
— Тут взагалі не відчувається швидкість: зовсім по-іншому, ніж у BMW. Їдемо дев’яносто, а здається, що не більше двадцяти. Я не люблю високі швидкості, але тут комфортно. Підвіска хороша: нерівності дороги не відчуваються зовсім, машина їде як по рейках. А ось габарити взагалі не відчуваю: їздити на такій машині в місті я б навряд чи змогла.
Комфорт Cadillac заслуговує на позитивні оцінки тест-пілота. Особливо Емілі подобаються крісла («в міру м’яко, в міру жорстко — майже як удома») і простір у салоні («добре, коли на тебе нічого не тисне»).
Перші права Емілі Співак
— Я — перша з нашої родини, хто отримав права. Найчастіше вожу маму за покупками; вона виявилася приголомшливим штурманом. У перші дні, коли я тільки забрала машину з салону, мама мені дуже допомагала, нагадуючи про світлофори і поворотники.
Наостанок Емілія робить категоричний висновок:
— Ні, мені не можна таку машину — хоча б тому, що для мене вона занадто велика. Це авто — з тієї породи, яка скрізь пролізе і всюди проїде. І кермо незвично легке. У BMW зовсім по-іншому: вже якщо крутиш, так відчуваєш, що крутиш…
З цими словами Емілія Співак залишає водійське крісло (як нам здається, не без жалю) і прямує… до найближчої станції метро. Сьогодні вона — знову не за кермом.
